6)Сава – «то вже інша галузь. Росте й горнеться кудись… та не до доброго й не до нас. Він роботи боїться, йому танець у голові. Зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалига на кружок вивернеться. Йому однаково, чи товар поєний, чи ні, аби спрага йому не допікала. Йому однаково, яка погода надворі, чи се землі і збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває, аби він у своїх збитках мав гаразд, аби йому меду доволі, аби потайком із горілкою змішати та бог знає з ким випити!». Батько не дозволяв Саві курити, бо й сам не курив, не дозволяв йому Івоніка і горілку пити, хіба що на великі свята. Саві це не подобалося, не подобалося і те, що батьки бажали, щоб сини працювали на землі, яка дуже і дуже важко їм дісталася. А більше усього Саві подобалося нічого не робити та проводити час з Рахірою, яка була під стать своєму нареченому. Рахіра й справді – дівчина до пари Саві: «Лінива до розпуки, пленталася цілими днями бездільна по селу, балакаючи та оглядаючи все, що впадало їй в очі, особливо ж дріб, або ставала там, де ґаздині білили свої полотна, щоб опісля, при відповідній нагоді, з одного або другого затягнути непомітно під пахву». Рахіра була злодійкуватою, охочою до горілки і тютюну. В уявленні селян то була «пуста» дівчина, яка, однак, прагнула стати багатою господаркою. Та ніхто б її не засуджував, якби Рахіра йшла до багатства чесним шляхом. Але одержима бажанням швидко збагатіти, засліплена злобою і жадобою, вона штовхає Саву на вбивство брата. Рахіра вважала, що цей злочин дасть змогу Саві і їй заволодіти батьківською землею.
9)Образ Сави і Рахіри «Земля» О. Кобилянська Сава і Рахіра — втілення духовної деградації людини. Духовна деградація – поступовий занепад, втрата моральних цінностей. До неї належать злочинність, алкоголізм, наркоманія тощо. Їхній зв’язок уже сам по собі був гріховним, тому що вони — близькі родичі. Рахіра мала багато спадкових вад — злодійкуватість, жорстокість, нечесність, заздрість — і не цуралася їх. Вона підтримувала всі темні інстинкти в Саві і цим прив’язала його до себе. Сава, не маючи твердого морального підґрунтя, пішов на братовбивство й також занапастив себе.
Образ Анни »Земля» О. Кобилянська Образ Анни — це трагедія шляхетної, чутливої душі в жорстоких умовах тогочасного села. Доведіть або спростуйте це й поміркуйте, хто винен у цій трагедії. Анна всіма характеризується як добра, розумна, шляхетна й порядна дівчина. Вона здатна на щирі та палкі почуття. Але не може протистояти родичам, які з неї знущаються. Самотня душа не знала, до кого прихилитися, тому не встояла перед Михайловою любов’ю, не знайшла в собі сили вберегти його дітей. Отже, вина Анни в її нещастях очевидна, але не меншою є вина тогочасного суспільства (бідність, відсутність можливості освіти, для жінки працювати), а також матері й брата, що знайшли в особі дівчини покірне джерело для своїх прибутків. Добре, що Анна знайшла в собі сили жити далі, працювати, бути такою ж доброю, і, врешті-решт, заслужила щастя. Символічними образами в цій повісті є сусідній ліс, теля, місяць і зорі, обірвана струна на весіллі,закривавлені вогняні шмати з розжареними очима.
10)Я гадаю, що не можна було йому цього пробачити. Така людина не заслуговує на співчуття. Він повинен був сповна заплатити за скоєне. Його виправдати неможливо. Навіть тоді, коли Саву відпустили із в'язниці за відсутністю доказів, він пішов не до батьків, а до Рахіри. А здавалося б, що Сава після цього розкається і бачити її не захоче, але мої сподівання не справдилися. Я засуджую Саву, а землю в цій трагедії винною не вважаю: коли б Сава не прагнув до злочину, його б не сталося, в усьому винен сам.
11)На початку XX століття Ольгою Юліанівною Кобилянською була написана вражаюча і прекрасна соціально-психологічна повість Земля», сповнена драматизму і суму за важку долю буковинського селянина. Повість змушує замислитися над проблемами, порушеними в ній авторкою.
Написана під час активного розвитку капіталізму, «Земля» відбила страшні в дечому приватновласницькі інтереси і взаємини мешканців села. Уже в першій частині твору розкривається причина злочину братовбивства: «Ліс панський, власність приватна». За володіння землею, майном брат убиває брата, приносячи тим самим муки і страждання батькам. Тоді (як часто трапляється і сьогодні) люди не уявляли, що можна жити по-іншому, тому власність ставала метою життя. Для досягнення цієї мети робили все можливе і неможливе.
Письменниця-психолог майстерно відтворила горе матері-страдниці, дівчини-страдниці. Такими є Марійка й Анна. Перша — мати головного героя твору Михайла, друга — його наречена. У Марійки двоє синів — Михайло і Сава, яких вона любить над усе, як і кожна мати. Михайло ніколи не приносив клопоту матері, а Сава, навпаки, відколи познайомився з Рахірою, став тероризувати матір. Як страждало серце матері, коли вона чула слова лайки від сина, бачила непорозуміння, неповагу і навіть погрозу. Але це були лише незначні проблеми порівняно із загибеллю Михайла. Матері в житті часто керуються не думками, а серцем, тому на життєвому шляху Марійки було багато «материнських» помилок. Після смерті старшого сина всю свою любов вона перенесла на Саву, який «зрадив» материнське серце, відвернувся від нього. Це було новим, ще більш страшним ударом для неї (втратила ж бо останнього сина!). Прибита горем, вона робить ще одну, на мій погляд, помилку, яку зрозуміє пізніше: відмовляється від дитини Михайла, свого онука. Драма арійки велика, і лише смерть може скінчити її муки на землі.
Анна — кохана Михайла — бідна наймичка, що не має і клаптика землі. Вона, вже вагітна, втратила найдорожчу людину, біля якої знайшла притулок. Презирство, яким «нагороджували» дівчину, смерть коханого і ненависть його матері, нездійснення мрій вибили землю з-під їі ніг. Божевілля можна вилікувати, а що зможе вилікувати поранене серце? За життя Анна стала мертвою.
Чоловіки переживають горе в собі. Хоча Сава — то «інша галузь», але Івоніка любив обох однаково сильно: більш за все в цілому світі. Смерть сина принесла йому розчарування в землі. А вже тільки це дорівнює смерті для старого, бо його життя з дитинства було пов'язане з годувальницею.
У прекрасного психолога, видатного майстра слова Ольги Кобилянської майже кожне слово несе драматичну наснагу. У повісті «Земля» письменниця показала таке суспільне зло того часу, як рекрутчина, через змалювання драматичних колізій. Михайла відірвали від землі, від батьків, від коханої і відправили в «пекло», де знущаються з людей. Тільки батькові розповідає Михайло про свої душевні і фізичні муки. Він — справжній син землі — не може змиритися з наказами і командами, не любить зброї. Солдати були іграшками в руках офіцерів: їх змушували вилизувати брудну підлогу, обморожуватися на варті, страждати од спеки, били...
Твір Ольги Кобилянської не повчає, він пропонує замислитися над зображеним. Вдумливий читач винесе багато цінних уроків: любов до землі, праці, повагу до батьків, вірність у коханні, заборону злочинів, необхідність жити в гармонії з собою та з іншими, потребу прощати і любити ближнього. А ще вражає актуальність повісті «Земля», ніби письменниця створила її в наш час і змалювала сучасне суспільство і зміни у свідомості людини, яка одержала право на власність.
2.Образ Сави Він роботи боїться, йому танець у голові. Зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалиґа на кружок вивернеться. Йому однаково, чи товар поєний, чи ні,- коби йому спрага не допікала. Йому однаково, яка погода надворі, чи се землі і збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває,- коби він у своїх збитках мав гаразд, коби йому меду доволі, аби потайком із горівкою змішати та бог знає з ким випити! Тато його не позволяв йому курити, бо сам не курив, а Григорій усе приносив йому пачку з Гоппляцу, як знав, що в нього вже тютюну не стало, а він хотів курити. В тата пив він горівку лиш 3-4 рази до року — на різдво, на Великдень, на храм і на Новий рік або в м’ясниці,- а тут частували його не раз і не два, а по кілька разів до тижня. А вже найліпша була для нього Рахіра… Образ Анни — це трагедія шляхетної, чутливої душі в жорстоких умовах тогочасного села. Доведіть або спростуйте це й поміркуйте, хто винен у цій трагедії. Анна всіма характеризується як добра, розумна, шляхетна й порядна дівчина. Вона здатна на щирі та палкі почуття. Але не може протистояти родичам, які з неї знущаються. Самотня душа не знала, до кого прихилитися, тому не встояла перед Михайловою любов’ю, не знайшла в собі сили вберегти його дітей. Отже, вина Анни в її нещастях очевидна, але не меншою є вина тогочасного суспільства (бідність, відсутність можливості освіти, для жінки працювати), а також матері й брата, що знайшли в особі дівчини покірне джерело для своїх прибутків. Добре, що Анна знайшла в собі сили жити далі, працювати, бути такою ж доброю, і, врешті-решт, заслужила щастя.
4.Ще страхітливіша духовна катастрофа настає тоді, коли людина цілком зрікається влади землі над собою, пориває з нею зв’язок. Тоді вона пориває і з мораллю, утрачає совість (здатність розрізняти добро і зло), витісняє Бога зі своєї душі. Такою людиною виступає в повісті Сава. Властиво, Сава повторює комплекс Каїна: ним також керують гординя і заздрість. Розкриваючи цей образ, Кобилянська досліджує природу каїнізму. Сава — абсолютний бунтар, його головна мета — цілковита свобода, незалежність від усього — від батьків, дому, землі, людей. До світу в цілому Сава налаштований вороже, надто ж до тих моральних настанов, що зазіхають на його егоїстичну вседозволеність. Сава затято долає в собі відчуття гріха (наприклад, він гордиться, що не боїться гріха кохатися з двоюрідною сестрою Рахірою, навмисне робить це, кидаючи виклик табу, заборонам). Мріючи про своє щастя, Михайло якось згадує народну мудрість: «Що має бути, те не мине його!» Усім наступним ходом подій ця мудрість підтверджується. І то доля часто засвідчує свою волю певними символами, треба лишень уміти їх розгадувати. Так, саме в ту мить, як Михайло вперше наважився запросити Анну на танець, стихла музика — обірвалася струна. А коли того ж вечора Петро повів Анну до танцю, «голос скрипки неначе навіки злучив їх з собою». Так доля показала, з ким судилося бути Анні в парі.Саме в день свого святого Михайло мусить лягти в землю — і лягає. І ніщо не може зрушити цього присуду, навіть сутінки й священний звичай не хоронити небіжчиків після заходу сонця. Даремно благає Івоніка навколішках суддів, аби дозволили підождати з похованням до світанку. Йому відмовляють не люди, а сама доля. Так мусило статися і так сталося. 5. Всі надії батьки покладали на Михайла та чекали коли він відбуде службу в армії. Але одного ранку, коли Михайло перебував у відпустці, його знайшли вбитим у лісі. Не важко здогадатися, що вбивця – Сава, втім, прямих доказів цього немає. Можливо, такі докази можна було б знайти, але батько Сави, який першим здогадався, хто є вбивцею, знищує та замовчує всі докази. Підкорившись батьківському інстинкту, Івоніка та Марійка Федорчуки намагаються врятувати свого тепер уже єдиного сина. Що ж спонукало Саву вбити свого рідного брата? Як і в біблійній Книзі Буття, головний мотив – це заздрість. Сава хотів за будь-яких умов одружитися з Рахірою. Батьки погрожували йому, що в такому випадку він не дістане землі. Виходило, що вся земля заможної родини Федорчуків належатиме Михайлові? Сава, хоча спочатку й був байдужим до землі та праці, відчув смак до господарства, поки Михайло перебував в армії. Він не хотів ані покинути злодійку Рахіру, ані лишитися без землі. До того ж, і Рахіра ставила свої умови: вийде за Саву, тільки якщо той буде мати землю. Сава бачив лише один вихід – убити Михайла, свого рідного брата. 6. Сава і Рахіра — втілення духовної деградації людини. Духовна деградація – поступовий занепад, втрата моральних цінностей. До неї належать злочинність, алкоголізм, наркоманія тощо. Їхній зв’язок уже сам по собі був гріховним, тому що вони — близькі родичі. Рахіра мала багато спадкових вад — злодійкуватість, жорстокість, нечесність, заздрість — і не цуралася їх. Вона підтримувала всі темні інстинкти в Саві і цим прив’язала його до себе. Сава, не маючи твердого морального підґрунтя, пішов на братовбивство й також занапастив себе.
5. Брати Сава та Михайло з дитинства були оточені турботою та любов’ю батьків.Але Михайло перейняв щирість батька та матері, ніжну любов та повагу до землі, працьовитість, високі моральні цінності. А Сава став ніби його віддзеркаленням, повною протилежністю свого брата. У нього було шалене прагнення будь-якою ціною заволодіти землею, збагатитися на ній. Обидва брати могли стати власниками доброї частки батьківської землі. Єдиною умовою отримання спадщини була сумлінна праця та щирі почуття до землі-годувальниці. Михайло , справдив сподівання батьків , а Саві було все одно , він ходів влади над землею . Сава не міг терпіти свого брата , а згодом і забажав йому смерті. 6.На мою думку , Сава обрав потрібну для себе людину , адже вони були схожими у своїх вчинках , за характером , вона так як і він хотіла бути заможною . Сава обрав Рахіру тому що , в ній він знайшов підримку , коли всі від нього відріклись , вона була єдиною людиною яка його підримала. 9. Наречена Михайла, Анна була дівчиною спокійною і розважливою. І хоч вона, як і Рахіра, була бідною, вона прагнула просто до щасливого життя, не до багатства. Анна була гарною донькою, хоча її родина і не цінувала цього. Вона довгий час утримувала своїх матір та брата, а коли вже не змогла працювати і їй знадобилася їхня допомога, ті з ганьбою вигнали дівчину. Анна щиро і віддано покохала Михайла. Вона знала, що хлопець із заможної родини, але не це було причиною того, чому дівчина так хотіла за нього заміж. Причина була проста – кохання. Заради Михайла Анна була ладна на все. Саме тому вона так тяжко переживала його смерть, що ледь не втратила глузду. Рахіра була зовсім іншою. На відміну від Анни, вона не знала щирого кохання. Вона зустрічалася з Савою не через кохання ,а через свою велику любов до багатого життя. Понад усе Рахіра любила гроші. Вона вміла обернути все на свою користь, була хитрою та підступною. Рапіра прагнула вийти заміж не за Саву, а за його спадок. Саме тому, коли вона довідалась про те, що вся земля може дістатися Михайлові, вона підмовила Саву вбити брата. Яку ж силу вона мала над хлопцем, якщо заради неї він наважився на такий тяжкий злочин! 10 . На мою думку , таку людину як Сава виправити не можно . Бо він любить тільки себе , він не замислюється над тим що буде , до яких наслідків це все може призвести .
4.Михайло пішов у батька, був роботящим, добрим, ніжним, любив землю, як живу істоту. А Сава зовсім інший — ледачий, злий, легко сприймав життя. Від природи хлопець був егоїстичний, жорстокий, безвідповідальний. Міг не нагодувати і не напоїти худобу, міг обдурити батьків, був злий і людиноненависний. Усі в нього були винні.
5.Сава по-справжньому не любив ні батьків, ні брата. Він навіть не приховував свого ворожого ставлення до Михайла, бо той намагався перевиховати його, повернути до землі. Дрібновласницька психологія скалічила характер Сави, притупила людські почуття, вбила в ньому людяність. Слова батька про те, що він не шануватиме землі, тому й не отримає її у спадок, стали для нього останньою краплею. Брат убиває брата! Здійснивши страшний злочин, він навіть не відчуває докорів сумління.
7.Найкрасивіше любить землю Михайло — старший син Івоніки. Він сам — прекрасна людина, і любов його — красива, романтична. Михайла всі в селі любили, тому що він був спокійним, тихим і навіть покірним сином своїх батьків. Навчався всьому завзято, любив працювати і працював з радістю. Сміючись, виходив із дому, сміючись, вертався додому. Одна трагедія лише мучить його — він не народжений для служби у цісарському війську. Його покликання — праця на землі, яка приносить йому справжнє задоволення. Такого хлопця не можна не любити.А ось Сава — молодший син Івоніки — до землі ставиться зовсім по-іншому. Він її не любить, але ж розуміє, що це є засіб для існування. Адже він живе в селі і бачить, що в селі людина без землі нічого не варта, а з землею вона має силу, викликає пошану селян. А батьки віддадуть землю не Саві, а Михайлу. Сава не міг не відчувати переваги Михайла над собою.
9.Наречена Михайла – Анна – була дівчиною спокійною і розважливою. І хоч вона, як і Рахіра, була бідною, вона прагнула просто до щасливого життя, не до багатства. Анна була гарною донькою, хоча її родина і не цінувала цього. Вона довгий час утримувала своїх матір та брата, а коли вже не змогла працювати і їй знадобилася їхня допомога, ті з ганьбою вигнали дівчину. Анна щиро і віддано покохала Михайла. Вона знала, що хлопець із заможної родини, але не це було причиною того, чому дівчина так хотіла за нього заміж. Причина була проста – кохання. Заради Михайла Анна була ладна на все. Саме тому вона так тяжко переживала його смерть, що ледь не втратила глузду. Рахіра була зовсім іншою. На відміну від Анни, вона не знала щирого кохання. Вона зустрічалася з Савою не через кохання (хоча хлопець переконаний у зворотному), а через свою велику любов до багатого життя. Понад усе Рахіра любила гроші. Вона вміла обернути все на свою користь, була хитрою та підступною. Рапіра прагнула вийти заміж не за Саву, а за його спадок. Саме тому, коли вона довідалась про те, що вся земля може дістатися Михайлові, вона підмовила Саву вбити брата. Яку ж силу вона мала над хлопцем, якщо заради неї він наважився на такий тяжкий злочин!
На мою думку, якби Михайло таки одружився з Анною, їхнє життя було б довгим та щасливим. Анна була б чудовою господинею, кохала б чоловіка та поважала б його батьків. А якщо б одружилися Сава з Рахірою, їхнє подружнє життя навряд чи склалося б добре. Занадто користолюбною є Рахіра, понад усе вона любить гроші, і тому, на мою думку, їй завжди було б їх замало, вона б весь час докоряла цим чоловіку. До того ж дівчина ніколи не була вправною господинею, не любила працювати біля землі… Тож такий шлюб не міг проіснувати довго.
І хоча часто здається, що Анна – слабкодуха, занадто ніжна, та те, що вона все ж таки змогла пережити смерть свого коханого і стати щасливою не дивлячись ні на що, говорить про те, що це не так. Анна – справжня жінка. Вона вміє і віддавати, і брати, Рахіра ж прагне тільки брати – щоб все було для неї, щоб навколо неї оберталася Земля. Тому навряд чи вона колись знайде справжнє щастя.
Сава "Він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. З лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного] й несупокійного. З його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його погляд прикро і відтручував від себе. Очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами. Коли очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти, погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям. " "Відколи з нею(Рахірою) сходиться, стає з дня на день гірший, лінивіший і твердіший, справляє всім лише гризоту та жаль." Михайло каже про Саву "Він ще дурний, наш малий, і трохи впертий, але він добрий хлопчисько!" "Але він - то вже інша галузь. Росте й горнеться кудись... та не до доброго й не до нас. Він роботи боїться, йому танець у голові. Зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалиґа на кружок вивернеться. Йому однаково, чи товар поєний, чи ні,- коби йому спрага не допікала. Йому однаково, яка погода надворі, чи се землі і збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває,- коби він у своїх збитках мав гаразд, коби йому меду доволі, аби потайком із горівкою змішати та бог знає з ким випити!" "Тато його не позволяв йому курити, бо сам не курив, а Григорій усе приносив йому пачку з Гоппляцу, як знав, що в нього вже тютюну не стало, а він хотів курити. В тата пив він горівку лиш 3-4 рази до року - на різдво, на Великдень, на храм і на Новий рік або в м'ясниці,- а тут частували його не раз і не два, а по кілька разів до тижня. А вже найліпша була для нього Рахіра... " Рахіра. «Лінива до розпуки, пленталася цілими днями бездільно по селу, балакаючи та оглядаючи все, що впадало їй в очі, особливо ж дріб, або ставала там, де ґаздині білили свої полотна, щоб опісля, при відповідній нагоді, з одного або другого затягнути незамітно під пахву». "Сором нам робиш, Саво! Ти любиш дівчину пусту, що на неї ні один порядний хлопець у селі не глядить, що її ніхто порядний за жінку не візьме. Вона погана волошка, циганка. Дивися на її зуби й на її рот! Як клубки з м'яса стоять їй в лиці! Чи вона чим причарувала тебе? Дивися, яка вона погана! Чоло волоссям заросло, а очі, як у чортиці або у голодної собаки!"(Михайло говорить Саві)
Марійка та Івоніка — уособлення цінностей народної моралі. Рахіра, як і Сава,— утілення духовної деградації. Образ Анни. Трагедія шляхетної, чутливої душі в жорстоких обставинах тогочасного сільського життя.
6.Рахіра — до пари Саві. «Лінива до розпуки, пленталася цілими днями бездільно по селу, балакаючи та оглядаючи все, що впадало їй в очі, особливо ж дріб, або ставала там, де ґаздині білили свої полотна, щоб опісля, при відповідній нагоді, з одного або другого затягнути незамітно під пахву». Злодійкувата, охоча до тютюну й горілки, «пуста» дівчина, вона однак прагне бути багачкою і ґаздинею… Якби ж то Рахіра йшла до того чесним шляхом, а то, засліплена жадобою і злобою, одержима бажанням збагатіти, вона штовхає Саву на братовбивство, яке, на її думку, і дасть змогу заволодіти всіма батьківськими ґрунтами.
Він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. З лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного30[30] й несупокійного. З його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його погляд прикро і відтручував від себе. Очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами. Коли очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти, погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям.
Але він - то вже інша галузь. Росте й горнеться кудись.. . та не до доброго й не до нас. Він роботи боїться, йому танець у голові. Зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалиґа на кружок вивернеться. Йому однаково, чи товар поєний, чи ні,- коби йому спрага не допікала. Йому однаково, яка погода надворі, чи се землі і збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває,- коби він у своїх збитках мав гаразд, коби йому меду доволі, аби потайком із горівкою змішати та бог знає з ким випити!
Тато його не позволяв йому курити, бо сам не курив, а Григорій усе приносив йому пачку з Гоппляцу, як знав, що в нього вже тютюну не стало, а він хотів курити. В тата пив він горівку лиш 3-4 рази до року - на різдво, на Великдень, на храм і на Новий рік або в м'ясниці,- а тут частували його не раз і не два, а по кілька разів до тижня. А вже найліпша була для нього Рахіра.. .
Михайло:
І не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що над устами засіявся вус. Дівчата в селі знали добре, який він був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше, ніж за другою.
Такий був Михайло! Просто пішов до бурдея, не ївши, щоб товару подивитися, за всім доглянути; аби на завтра пристарати до орання, аби братися до землі.
Сава про нього так казав: "Михайло був баба, хоч був сильний, як медвідь, і плечі у нього, як у великана, садив на них мішки, як ніщо; хоч, щоправда, до роботи був здатний, як рідко хто перший-ліпший. Але серце було у нього м'яке, як тісто!.. ".
4)Михайло… Щирий, «працьовитий та чесний. По всіх селах навкруги немає йому пари; такий добрий». Гармонійно поєднались у Михайлові зовнішня привабливість і висока духовність, любов до селянської праці і тонке відчуття прекрасного. Мабуть,
внутрішня естетика, якою був схожий на батька, допомогла йому розпізнати в Анні те золоте серце, якого не бачили інші.
Що переживає Михайло, працюючи на землі? Насамперед радість буття. Земля дає йому насолоду відчути себе творцем, дарує барви й мелодії, будить найпоетичніші почуття. «Препишні звірята» домашні ледве не розмовляють з ним, бо він дбайливий
і лагідний, не лише доглядає і пестить їх, а й милується ними. Сава був повне протиріччя Михайлу. Він був злий, егоїстичний, безвідповідальний.
1) З'ясовуючи причини виникнення задуму твору, письменниця відзначила, що дворічне життя в згаданому селі дало їй змогу глибше зрозуміти селянську душу і навіть страшний злочин, що стався в родині хлібороба, не похитнув її віри в селянина. Реалізуючи незвичайну життєву тему, Кобилянська всебічно зображувала життя хлібороба. Трагедія в конкретній родині, привернула увагу письменниці, до з'ясування її причин, до глибокого дослідження внутрішнього світу і дітей, і батьків. Так постала широка картина суспільних і родинних стосунків у буковинському селі, і так реалізується загальна тема селяна і землі.
6. Сава і Рахіра — втілення духовної деградації людини. Духовна деградація – поступовий занепад, втрата моральних цінностей. До неї належать злочинність, алкоголізм, наркоманія тощо. Їхній зв’язок уже сам по собі був гріховним, тому що вони — близькі родичі. Рахіра мала багато спадкових вад — злодійкуватість, жорстокість, нечесність, заздрість — і не цуралася їх. Вона підтримувала всі темні інстинкти в Саві і цим прив’язала його до себе. 9. Рахіра — до пари Саві. «Лінива до розпуки, пленталася цілими днями бездільно по селу, балакаючи та оглядаючи все, що впадало їй в очі, особливо ж дріб, або ставала там, де ґаздині білили свої полотна, щоб опісля, при відповідній нагоді, з одного або другого затягнути незамітно під пахву». Злодійкувата, охоча до тютюну й горілки, «пуста» дівчина, вона однак прагне бути багачкою і ґаздинею… Якби ж то Рахіра йшла до того чесним шляхом, а то, засліплена жадобою і злобою, одержима бажанням збагатіти, вона штовхає Саву на братовбивство, яке, на її думку, і дасть змогу заволодіти всіма батьківськими ґрунтами.
З особливою любов’ю створений образ Анни.
Вона красива зовні й прекрасна душею. Анна бідна наймичка. І хоч уміла добре виконувати різну роботу, мала інтелігентну душу (служба в панів надала «поважній душі корму, гнучкості і свого роду інтелігенції»), в очах селян вона не має ціни: «Вона була убога, тому й не мала для них ніякої вартості. Не мала ні землі, ні грошей». Кохання до Михайла — щире й ніжне, без сподівань на особисті матеріальні вигоди. Та не судилося щастя молодятам. Ще з перших рядків письменниця накреслює трагічну історію кохання. Михайло на весіллі в Парасинки запрошує Анну до танцю. Та голосним зойком урвалася одна струна, і все зупинилося на місці. Не з’єдналися руки в танку — не зійдуться молодята в шлюбі, не з’єднають їх під вінцем. Трагедію шляхетної,чутливої душі спричинили жорстокі обставини тогочасного сільського життя.
У шлюбі зі старим Петром Анна щаслива, хоч і любить Михайла навіть після його смерті. Вона має ціль у житті — вивчити єдиного сина у високих школах, бо «нема йому що до землі прив’язуватись… вона іноді лише самого горя наносить! Нема що до неї приростати! Вона не кожного щастям наділяє!» Отже, вибір її цілі в житті пов’язаний ще й зі страхом перед неписаним законом життя селян, за яким багатство й земля ставляться вище особистого щастя. Утім, саме плоди землі, яку дбайливо обробляють Анна й Петро, стають джерелом тих заощаджень, на які сім’я колись учитиме свою дитину. 10. Я гадаю, що не можна було йому цього пробачити. Така людина не заслуговує на співчуття. Він повинен був сповна заплатити за скоєне. Його виправдати неможливо. Навіть тоді, коли Саву відпустили із в'язниці за відсутністю доказів, він пішов не до батьків, а до Рахіри. А здавалося б, що Сава після цього розкається і бачити її не захоче, але мої сподівання не справдилися. Я засуджую Саву, а землю в цій трагедії винною не вважаю: коли б Сава не прагнув до злочину, його б не сталося, в усьому винен сам.
7) Михайло любив свою землю. Він цінував її, опікувався. Він був працьовитий, і ладен був працювати на своїй землі без відпочинку. Сава не любив працювати, а земля йому була потрібна лише для існування, бо він розумів, що без землі, в селі людина ніхто.
9) Кохання Анни до Михайла — щире й ніжне, без сподівань на особисті матеріальні вигоди. Та не судилося щастя молодятам. Ще з перших рядків письменниця накреслює трагічну історію кохання. Михайло на весіллі в Парасинки запрошує Анну до танцю. Та голосним зойком урвалася одна струна, і все зупинилося на місці. Не з’єдналися руки в танку — не зійдуться молодята в шлюбі, не з’єднають їх під вінцем. Трагедію шляхетної,чутливої душі спричинили жорстокі обставини тогочасного сільського життя. У шлюбі зі старим Петром Анна щаслива, хоч і любить Михайла навіть після його смерті. Рахірі була потрібна більше земля ніж Сава, а він її любив, і тягнувся до неї.
10)У душі Сави жила якась хвороблива заздрість і злоба. Він егоїст. Щодень він множить свої негідні вчинки, зло і навіть не засумнівається в правильності вибору. Коли ж Рахіра підігріла в ньому жадобу власності, оте чорне зло затьмарило його розум і він зважився на найтяжчий гріх. Письменниця кожним своїм словом застерігає, що вбивство — непрощенний гріх. Немає у світі нічого ціннішого від людського життя. Ніщо не може виправдати злочин Сави. Сава Федорчук — утілення духовної деградації.
11. Для чого людина живе на землі? Це питання виникає у кожного, хто прочитав повість О. Кобилянської "Земля", в основу якої покладений достовірний факт братовбивства, яке сталося на Буковині в 1894 р. в с. Димка. У чому при чина цієї трагедії? Повість глибоко соціально-психологічна, дії і вчинки героїв її вмотивовані. 1 в цьому ми бачимо велику майстерність автора твору, яка добре знала життя на Буковині, психологію селянина. Я вважаю, що в повісті піднято декілька проблем. Головна — людина і земля, їй підпорядковані інші — проблема батьків і дітей, добра і зла, виховання в сім'ї, особистість і суспільство. А з ними пов'язані питання народної моралі. Письменниця майстерно вирішує їх. Головна проблема людини і землі вже піднімалась у творах Панаса Мирного, 1. Нечуя-Левицького, І. Карпенка-Карого, М. Коцюбинського, В. Стефаника, Л. Мартовича, М. Черемшини, і кожний вирішував її по-своєму. Земля... Вона споконвіку була необхідна людині, щоб вижити, була мірилом багатства, достатку. Але до землі треба ще докласти працю рук, походити біля неї, як біля дитини, щоб вона відчула турботу про неї. З дитинства у селянській родині батьки привчали дітей до землі, у селянина виробилася психологія відданості їй, бо земля — годувальниця. Докія Чоп'як вклала душу в неї, боялась, щоб чоловік-п'яниця не пропив її. Свою єдину дочку Парасинку вона віддає за нелюба тільки тому, що в його батька багато землі. А любов, гадає вона, прийде потім. Так і Марійка та Івоніка Федорчуки все життя тяжко робили, стягувалися на землю, щоб мати її вдосталь, бо у них два сини, які повинні успадкувати її після їх смерті і продовжити роботу на ній, бо без землі неможливо прожити. Нарешті Федорчуки здобули її, в селі їх вважали кращими господарями, але щасливими вони не стають, бо змушені каторжно працювати на своїй ниві, щоб вона не вирвалася з їхніх рук. "Ми наче чорні воли тягнемо з ранку до ночі", — каже Івоніка. Віддавши землі молодість, здоров'я, силу, ставши хазяїном, він і тепер у всьому собі відмовляє. Земля виробила специфічну психологію селянина — дрібного власника. Він, як і Докія, став її рабом. Через землю, роботу на ній не змогли вони належним чином зайнятися вихованням синів. Письменниця піднімає проблему батьків і дітей, виховання в сім'ї. Обидва сини — діти одних батьків, але такі різні. Михайло пішов у батька, був роботящим, добрим, ніжним, любив землю, як живу істоту. А Сава вдався іншим — ледачим, недобрим, злим, легко сприймав життя. Тому Івоніка любить Михайла, дбайливого господаря, який розуміє землю. "А Сава, — думав він, — не буде шанувати її, як вона перейде до його рук..." Батько невдоволений Савою, ллє нічого вже не може зробити. Від природи Сава егоїстичний, жадний, хоче володіти всією землею, хоч і не любить працювати на ній, до того ж і Рахіра розпалювала в ньому бажання мати її. Повість "Земля" має виховне і пізнавальне значення. Проблеми, підняті в ній, є злободенними. Проблема землі не вирішена й досі, хоча багато говориться про те, що вона повинна мати справжнього господаря. І сутність людського буття полягає у тому, щоб стати справжньою Людиною, залишити в пам'яті інших добру згадку про себе.
11)Головна проблема - людина і земля, їй підпорядковані інші — проблема батьків і дітей, добра і зла, виховання в сім'ї, особистість і суспільство. А з ними пов'язані питання народної моралі. Письменниця майстерно вирішує їх.
1.Жах трагедії вражає насамперед тому, що сталася вона в родині добрих, працьовитих, порядних господарів. Селянин щасливий, бо сусіди називають його добрим господарем. Вони також важко працюють, але втома поєднується й з радістю, бо хліборобство приносить достаток, заспокоює серце. 2.Людське життя — це найвища цінність, щастя можливе,
але воно залежить від людини. Пошук сенсу життя, свого місця в ньому — дуже складна робота. Адже потрібно завжди починати влаштовувати світ із себе: з життя в групі, у родині, в спілкуванні з друзями, родичами, викладачами, з власного відношення до своїх прав і обов'язків. 3.У душі Сави жила якась хвороблива заздрість і злоба. Він егоїст. Щодень він множить свої негідні вчинки, зло і навіть не засумнівається в правильності вибору.Письменниця кожним своїм словом застерігає, що вбивство — непрощенний гріх. Немає у світі нічого ціннішого від людського життя. Ніщо не може виправдати злочин Сави. Сава Федорчук — утілення духовної деградації. 4.Братів Федорчуків письменниця змальовує за принципом контрасту: Михайло уособлює добро, світло, а Сава – щось незбагненне і страшне.Група психологів зробила висновок, що за характером Михайло був флегматиком, це передусім пунктуальні, педантичні, обережні люди, що на все реагують спокійно. Наполегливі в роботі, розпочате діло доводять до кінця. Сава ж за типом темпераменту – меланхолік. Такі люди мрійливі, мляві,замкнуті. Міміка й рухи невиразні, голос тихий, рідко сміється гучно. Настрій майже завжди пригнічений. Довго пам’ятають образи. Навіть незначні прикрощі виводять їх з рівноваги, завдають страждань. Колектив їх стомлює, а накази і повчання – взагалі каторга.
1)Проблема землі — проблема буття. В основу повісті лягла подія, що сталася восени в 1894 році в селі Димці (тепер Глибоцький район, Чернівецької області), де син селянина убив свого старшого брата, щоб самому дістати в спадщину батькову землю. Головним героєм повісті Ольги Кобилянської є земля. І це можна зрозуміти вже з назви твору. Земля володіє людиною від її народження аж до смерті. Новаторство письменниці у художньому дослідженні порушеної проблеми полягає в: художньому вiдображенні дiйсності і змадюванні найтоньшої психології. 2)Івоніка Федорчук — буковинський селянин — працелюбний, чесний, дбайливий. Така ж і дружина Івоніки Марічка. Вони, поки стали власниками свого поля, багато витерпіли. Всю свою силу, все життя віддали землі.Все найкраще, що є в роду Івоніки, успадкував старший син Михайло — батькова надія і гордість. Образ цей письменниця розкриває на повен зріст, показуючи Михайла і в його щоденній праці, і на військовій службі, і в ліричних взаєминах з коханою дівчиною Анною — цією душевно тонкою натурою, на долю якої випали болючі переживання.Молодший син Сава і Рахіра, на противагу Михайлові й Анні, змальовані темними барвами. Сава не хоче йти шляхом батьків, ревно трудитися на землі. Помітивши, що він байдуже ставиться до господарювання, до покликання хлібороба, батько переймається тривогою. Рахіра — до пари Саві. «Лінива до розпуки, пленталася цілими днями бездільно по селу, балакаючи та оглядаючи все, що впадало їй в очі. 3)Сава Федорчук став новітнім Каїном, тому що як і він вбив свого брата заради самого себе,убив, бо хотів одержати у спадок усю батьківську землю. Наважитися порушити Божу заповідь «Не убий» Саві було не дуже тяжко. У душі Сави жила якась хвороблива заздрість і злоба. Він егоїст. Щодень він множить свої негідні вчинки, зло і навіть не засумнівається в правильності вибору. Коли ж Рахіра підігріла в ньому жадобу власності, оте чорне зло затьмарило його розум і він зважився на найтяжчий гріх. 4)Образ Сави: Він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати.З лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного й несупокійного. Образ Михайла: І не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що над устами засіявся вус. Сава про нього так казав:»Михайло був баба, хоч був сильний, як медвідь, і плечі у нього, як у великана, садив на них мішки, як ніщо; хоч, щоправда, до роботи був здатний, як рідко хто перший-ліпший. Але серце було у нього м’яке, як тісто!..». 5)Сава не любив не батька не брата і не приховував цього. Михайло намагався повернути брата до землі, змусити полюбити її, але Сава не піддавався, щє більше ненавидів брата. 6)Вибір Сави був не правильним, через те що їхній зв’язок уже сам по собі був гріховним, тому що вони — близькі родичі. Рахіра мала багато спадкових вад — злодійкуватість, жорстокість, нечесність, заздрість — і не цуралася їх. Вона підтримувала всі темні інстинкти в Саві і цим прив’язала його до себе.
7)Ставлення Михайла до землі: Михайло любить землю і це можна побачити в його щоденній праці. Ставлення Сави до землі: Сава не хоче йти шляхом батьків, ревно трудитися на землі. Він байдуже ставиться до господарювання, до покликання хлібороба. 8)Коли Михайла забирають до війська, він у розпачі й близький до самогубства 9)Сава і Рахіра — втілення духовної деградації людини. Іх кохання є не можливим, забороненим, бо вони є родичами один одному. Через схожість харвктерів Сави і Ріхари вони разом. Михайло кохає дівчину Анну — це душевно тонка натура, на долю якої випали болючі переживання. Михайло, як і Анна, ніжний душею, лагідний вдачею. 10)Саву можна виправдити тим що: По-преше він мав давління зі сторони батька, який застерігає сина, що при такій поведінці він може залишитися без власної ниви, — адже є Михайло, старанний працівник, шанобливий до матінки-землі, справжній господар. По -друге поруч із ним така ж підступна, позбавлена будь-яких моральних цінностей Рахіра, яка поступово наставляє його на шлях злочину. Вона відверто заявляє парубкові, що без землі їхнє щастя неможливе. Але ж Сава давно затявся на тому, що в нього буде "І Рахіра, і земля". Ось і стає він на жахливий шлях — шлях, з якого немає повернення, шлях біблійного Каїна, який вбив свого рідного брата. 11)Повість змушує замислитися над проблемами, порушеними в ній авторкою, актуальними і зараз. Написана під час активного розвитку капіталізму, "Земля" відбила страшні в дечому приватновласницькі інтереси і взаємини мешканців села. Уже в першій частині твору розкривається причина злочину братовбивства: "Ліс панський, власність приватна". За володіння землею, майном брат убиває брата, приносячи тим самим муки і страждання батькам. Тоді (як часто трапляється і сьогодні) люди не уявляли, що можна жити по-іншому, тому власність ставала метою життя. Для досягнення цієї мети робили все можливе і неможливе.
10.У душі Сави жила якась хвороблива заздрість і злоба. Він егоїст. Щодень він множить свої негідні вчинки, зло і навіть не засумнівається в правильності вибору. Коли ж Рахіра підігріла в ньому жадобу власності, оте чорне зло затьмарило його розум і він зважився на найтяжчий гріх.
Письменниця кожним своїм словом застерігає, що вбивство — непрощенний гріх. Немає у світі нічого ціннішого від людського життя. Ніщо не може виправдати злочин Сави. Сава Федорчук — утілення духовної деградації.
4.Головні герої твору – родина Федорчуків. Батьки Івоніка та Марія все життя обробляють земля, працюють на ній, примножуючи. Вони все заробили власними руками, потом і кров`ю. Заробляли батьки все для того, щоб передати у спадок дітям. Щоб діти не бідували, не знали того життя, яке знали їхні батьки. Своїх дітей вони також намагалися виховати працелюбними та люблячими землю. Але хлопці виросли зовсім різними. Михайло був схожий на батьків, любив землю і працю на ній. Сава ж виріс розпещеним та лінивим. Він ставився до землі як до способу заробити гроші, збагатіти. Сава не розумів, що земля значила для його батьків і, мабуть, просто не міг зрозуміти. Кохання у хлопців також було різним. Якщо Михайло закохався у спокійну, сором`язливу наймичку Анну, яка щиро кохала його, була працьовитою та відповідальною. То Сава віддав своє серце циганці Рахірі, яка найбільшим щастям у житті вважала гроші. Вона сама спонукала Саву до крадіжок у рідних батьків, навіть, врешті-решт, підштовхнула його до вбивства рідного брата. Рахіра ніколи не кохала Саву по-справжньому, вона була користолюбною та підступною. Брати, закохавшись, змінилися. Але якщо Михайло залишився хорошим сином – його щиро турбувало те, що Анну батьки не захочуть прийняти, адже вона була з бідної родини, і він чекав підходящого часу для того, щоб їм це сказати. Сава ж ніколи не переймав я тим, що батькам не подобалась його кохана. Він і не намагався сприяти тому, щоб вони порозумілися, вважав, що батьки просто мають прийняти його вибір. Хоча у коханні обидва хлопці були вірними і відданими. Як Михайло, так і Сава не ображали своїх коханих, не обманювали їх, їхнє ставлення до дівчат було серйозним – обидва брати бачили їх своїми дружинами. Чим же найбільше відрізнялися Михайло і Сава? Перш за все, за характерами. Сава був більш енергійний, рішучий, впевнений у собі. Михайлові ж складно було прийняти рішення, він був чуйнішим та ніжнішим, більше любив батьків та прислухався до їхньої думки. А ще Михайло не був таким жорстоким, він би ніколи не наважився на братовбивство.
Михайло та Сава – діти одних батьків, але вони зовсім різні. Так часто буває. Це залежить і від темпераменту дітей, і від їхніх характерів, і від того, як їх виховують. Можливо, у тому, яким виріс Сава, є частина провини батьків. Можливо, вони приділяли Саві замало уваги, працюючи на полі, недогледіли чогось…
7.Михайло — старший син Івоніки. Він сам — прекрасна людина, і любов його — красива, романтична.Полюбила його і наймичка Анна. І тут Михайло прекрасний: у своєму ставленні до Анни він також красивий і порядний. Сама Кобилянська ним милується.Коли постає перед ним питання — земля чи кохана дівчина-сирота, в якої за душею нема і сажня землі, він, не вагаючись, залишається з безземельною дівчиною.А ось Сава — молодший син Івоніки — до землі ставиться зовсім по-іншому. Він її не любить, але ж розуміє, що це є засіб для існування. Адже він живе в селі і бачить, що в селі людина без землі нічого не варта, а з землею вона має силу, викликає пошану селян. А батьки віддадуть землю не Саві, а Михайлу. Сава не міг не відчувати переваги Михайла над собою.
2. Найщиріші сподівання батьків пов'язані з тим, щоб і обидва сини так само шанували землю, ревно працювали на ній. Та вони серцем відчувають, що цим надіям не здійснитися, бо молодший Сава не хоче йти їхнім шляхом. Помітивши, що Сава байдуже ставиться до господарювання, до покликання хлібороба (він думає про хату тоді, «коли мамалиґа на кружок вивернеться», тягнеться не до своїх, а до чужих та ще й негарних людей, став красти), батько переймається тривогою. Все ж він плекає надію, що син помудрішає, навернеться до землі. Відповідно до вироблених селянством моральних, соціальних норм Івоніка намагається вплинути на непутящого сина найголовнішим стимулом — правом власності на землю. Батько застерігає Саву, що при такій його поведінці він може залишитися без власної ниви. Так настає рішучий поворот у розвитку теми. Хоч Сава, енергійний, розбишакуватий, охочий до блукання з рушницею полями й лісами, не міг навіть в уяві побачити себе в щоденній одноманітній праці хлібороба, проте добре розумів, що легкого життя без землі в нього не буде. Так у його свідомості визріває план: якщо залишиться єдиним сином, то батькова земля перейде йому в спадок, що б там не було.
11.Повість глибоко соціально-психологічна, дії і вчинки героїв її вмотивовані. 1 в цьому ми бачимо велику майстерність автора твору, яка добре знала життя на Буковині, психологію селянина. Я вважаю, що в повісті піднято декілька проблем. Головна — людина і земля, їй підпорядковані інші — проблема батьків і дітей, добра і зла, виховання в сім'ї, особистість і суспільство. А з ними пов'язані питання народної моралі. Письменниця майстерно вирішує їх. Головна проблема людини і землі вже піднімалась у творах Панаса Мирного, 1. Нечуя-Левицького, І. Карпенка-Карого, М. Коцюбинського, В. Стефаника, Л. Мартовича, М. Черемшини, і кожний вирішував її по-своєму. Земля... Вона споконвіку була необхідна людині, щоб вижити, була мірилом багатства, достатку. Але до землі треба ще докласти працю рук, походити біля неї, як біля дитини, щоб вона відчула турботу про неї. З дитинства у селянській родині батьки привчали дітей до землі, у селянина виробилася психологія відданості їй, бо земля — годувальниця. Докія Чоп'як вклала душу в неї, боялась, щоб чоловік-п'яниця не пропив її. Свою єдину дочку Парасинку вона віддає за нелюба тільки тому, що в його батька багато землі. А любов, гадає вона, прийде потім. Так і Марійка та Івоніка Федорчуки все життя тяжко робили, стягувалися на землю, щоб мати її вдосталь, бо у них два сини, які повинні успадкувати її після їх смерті і продовжити роботу на ній, бо без землі неможливо прожити. Нарешті Федорчуки здобули її, в селі їх вважали кращими господарями, але щасливими вони не стають, бо змушені каторжно працювати на своїй ниві, щоб вона не вирвалася з їхніх рук. "Ми наче чорні воли тягнемо з ранку до ночі", — каже Івоніка. Віддавши землі молодість, здоров'я, силу, ставши хазяїном, він і тепер у всьому собі відмовляє. Земля виробила специфічну психологію селянина — дрібного власника. Він, як і Докія, став її рабом.
5.Михайло… Щирий, «працьовитий та чесний. По всіх селах навкруги немає йому пари; такий добрий». Гармонійно поєднались у Михайлові зовнішня привабливість і висока духовність, любов до селянської праці і тонке відчуття прекрасного. Мабуть,
внутрішня естетика, якою був схожий на батька, допомогла йому розпізнати в Анні те золоте серце, якого не бачили інші.
Що переживає Михайло, працюючи на землі? Насамперед радість буття. Земля дає йому насолоду відчути себе творцем, дарує барви й мелодії, будить найпоетичніші почуття. «Препишні звірята» домашні ледве не розмовляють з ним, бо він дбайливий
і лагідний, не лише доглядає і пестить їх, а й милується ними. Чи замислювався Михайло над прибутками, які дасть йому земля та догляд за домашніми тваринами? Очевидно, ні. Це для нього було природним, бо земля годує чоловіка, дає йому свої плоди і втіху. Михайлові думки витають коло батька та матері, яким треба допомогти, коло Анни, яку сердечно любить, летять у тривожне й невідоме завтра. Туга за землею і хліборобською працею точить серце Михайла — солдата цісарського війська.
Можливо, він ще надто молодий, щоб обтяжувати себе думками про власність? Але ж Сава — ще молодший. Однак його переслідує та ризота, що батько може позбавити землі. При цьому він не жадав віддати їй своє життя і молоду силу, а мати її якнай-
більше, бо земля для селянина — найперше багатство. Це він добре тямив і хотів бути багатим, жити весело й сито.
1. О. Кобилянська звернулася до теми влади землі над селянством, бо в ті роки люди робили все щоб забеспечити себе та рідних хоча б маленьким клаптиком землі. Селянин без землі не міг заробляти на життя. Люди того часу не уявляли себе без роботи,а отже і без землі. Письмениця в повісті "Земля" показала матеріальні бажання, які були вищими перед моральними цінностями. Це як і в наш час: "квартирне" питання може зіпсувати кожного, тому що, якщо ти без житла, то ти ніхто і звати тебе ні як. Саме цю неправильну думку О. Кобилянська намагалася спростувати, показавши містичний зв'язок між людьми й землею.
3. Сава Федорчук - новий Каїн, бо саме він, по версії слідства, вбив свого старшого брата Михайла. Скоїв слочин через землю, яка повинна була дістатися його брату,а ні йому. Чи можливо було попередити злочин? Я думаю, що ні. Бо Сава від самого початку твору дуже погано та з ненавистью відгукується про роботящего, схожего на батька, брата. Сам же лінується взагалі щось робити. Натомість він займається крадіжкою та втрачає час в пусту. Можливо, що таке відношення молодшого брата до старшего сформувалося, бо батьки більше приділяли увагу Михайлу. Тоді можно було би сказати, що батькам треба було б змінити своє ставлення до дітей. Але сини виросли, і щось змінити вже дуже складно. Тому, на той період, який описан в повісті, злочин неможливо було попередити.
4. Михайло вдався більше в батька, а Сава - мені трудно сказати в кого він вдався... Бо в їх родини не було хитрих, лінивих чи тим паче жорстоких людей, як Сава. Тому я скажу так: "В родині ні без урода". 5. Між братами були не дуже гарні відносини. Сава відверто ненавидив Михайла, але Михайло, навпаки, нормально відносився до брата.
6. Якщо Ви мали на увазі дружину Сави, то ні. Рахіна - двоюрідна сестра Сави, його коханка й дружина, зла й підступна. Частично із-за неї він пішов на цей злочин. Чому саме вона йому припала до душі? Бо вони схожі між собою. І якби це дивно не звучало, але вони дійсно любили друг-друга. Хоча й по своєму це проявляли. 7. Михайло любив землю, а Сава ставився, як до простої землі. Між Мехайлом і землею була якийсь таємничий зв'язок.
8. Так. Уплинула. Він хотів утекти від солдатської служби, бо він побачив й відчув на собі всі ті нелюдську умови життя солдатів. Хоча він міг при цьому втратити землю. Але батько його умовив потерпіти і не робити цього.
9. В обидвах випадках це було справжнє кохання. Хоча й в різних проявах. Михайло й Анна - більш класичний образ кахання, відданості. Хоча Анна й вийшла заміж за Петра після смерті Михайла, але по-справжньому вона крхала тільки Федорчука. Сава й Рахіна - приклад того, що навіть такі люди, як вони можуть породжувати таке почуття, як кохання. Так їх кохання було більш з матеріального боку, що дало свої наслідки. Але той факт, що вони були віддані один одному, показує їх трохи з іншого боку.
10. Ні! Бо він скоїв злочин. Гріх - братовбивство! І це не можна виправдовувати. Тим паче Сава ціленапрвлено це зробив і не переживав після цього. Можно було б його виправдати, якщо Михайло його намагався вбити, а той захищався би, але токого не могло статися! Хоча нам і не показали сцени самого вбивства, але нам прекрасно дали зрозуміти, що Сава не просто мав мотив для вбиства, а й готувався до нього. Тому... Його не можливо виправдити. Це було холоднокровне вбивство власного брата.
11. Так, підняті проблеми в повіті актуальні й сьогодні. Як я вже казала в відповіді до першого питання, "квартирне" питання може споганити кожного. Так і сталося з Савою. Крім того в повісті "Земля" розглядаються такі теми як "батьки і діти", "моральність", "кохання", теми "помсти" та "вибору". Також "братовбивство" й "зв'язок людей з рідною землею". Ці теми завжди будуть актуальні, і не важливо скільки буде існувати людство, все одно проблеми повністю не зникають. Ми лише про них забуваєм на деякий час, а потім знову повертаємося до них. Тому ця класика, як і багато інших творів, ніколи не буде забута, бо все сучасне, це щось добре забуте.
1. Чому Кобилянська звернулася до теми влади землі над селянином? У чому новаторство письменниці у художньому дослідженні порушеної проблеми? Кобилянська на основі реальної трагедії братовбивства, що сталася восени 1894 р. в селі Димка поблизу Чернівців, порушила вічну тему влади землі над селянином. З'ясовуючи причини виникнення і кристалізації задуму твору, письменниця відзначала, що дворічне життя в згаданому селі дало їй змогу глибше зрозуміти селянську душу, і навіть страшний злочин, що стався в родині хлібороба, не похитнув її віри в селянина. «В суті речей — гей, яке багатство, яка свіжість, яка глибінь криється, який гарний матеріал на будучність»,— так вона характеризувала селянство. Піднімаючи незвичайну життєву тему, Кобилянська всебічно зображувала життя хлібороба. Трагедія в конкретній родині привернула увагу письменниці до з'ясування її причин, до глибокого дослідження внутрішнього світу і дітей, і батьків. Так постала широка картина суспільних і родинних стосунків у буковинському селі, так на українському матеріалі реалізовувалася одвічна глобальна тема залежності селянина від землі. Жах трагедії вражає насамперед тому, що сталася вона в родині добрих, працьовитих, порядних господарів. Івоніка і Марійка, поки стали власниками свого поля, багато витерпіли. Тепер вони також важко працюють, але втома поєднується й з радістю, бо хліборобство приносить достаток, заспокоює серце. Вони тягнуть свого плуга з ранку до ночі, лиш би віддячити землі-годувальниці за хліб і щастя, які вона дає. Праця на землі — це сенс їхнього життя. Ольга Кобилянська не єдина в українській літературі зверталася до теми влади землі над людиною. Можна згадати твір М. Коцюбинського «Fata Morgana», Л. Мартовича «За межу», В. Стефаника «Межа» та ба-гато інших. Але письменниця наповнила свою розповідь таким болем, що читаючи повість, спостерігаючи за трагічним життям героїв, не можна втримати сліз.
6)Сава – «то вже інша галузь. Росте й горнеться кудись… та не до доброго й не до нас. Він роботи боїться, йому танець у голові. Зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалига на кружок вивернеться. Йому однаково, чи товар поєний, чи ні, аби спрага йому не допікала. Йому однаково, яка погода надворі, чи се землі і збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває, аби він у своїх збитках мав гаразд, аби йому меду доволі, аби потайком із горілкою змішати та бог знає з ким випити!».
ОтветитьУдалитьБатько не дозволяв Саві курити, бо й сам не курив, не дозволяв йому Івоніка і горілку пити, хіба що на великі свята. Саві це не подобалося, не подобалося і те, що батьки бажали, щоб сини працювали на землі, яка дуже і дуже важко їм дісталася. А більше усього Саві подобалося нічого не робити та проводити час з Рахірою, яка була під стать своєму нареченому.
Рахіра й справді – дівчина до пари Саві: «Лінива до розпуки, пленталася цілими днями бездільна по селу, балакаючи та оглядаючи все, що впадало їй в очі, особливо ж дріб, або ставала там, де ґаздині білили свої полотна, щоб опісля, при відповідній нагоді, з одного або другого затягнути непомітно під пахву». Рахіра була злодійкуватою, охочою до горілки і тютюну. В уявленні селян то була «пуста» дівчина, яка, однак, прагнула стати багатою господаркою. Та ніхто б її не засуджував, якби Рахіра йшла до багатства чесним шляхом. Але одержима бажанням швидко збагатіти, засліплена злобою і жадобою, вона штовхає Саву на вбивство брата. Рахіра вважала, що цей злочин дасть змогу Саві і їй заволодіти батьківською землею.
9)Образ Сави і Рахіри «Земля» О. Кобилянська Сава і Рахіра — втілення духовної деградації людини. Духовна деградація – поступовий занепад, втрата моральних цінностей. До неї належать злочинність, алкоголізм, наркоманія тощо. Їхній зв’язок уже сам по собі був гріховним, тому що вони — близькі родичі. Рахіра мала багато спадкових вад — злодійкуватість, жорстокість, нечесність, заздрість — і не цуралася їх. Вона підтримувала всі темні інстинкти в Саві і цим прив’язала його до себе. Сава, не маючи твердого морального підґрунтя, пішов на братовбивство й також занапастив себе.
ОтветитьУдалитьОбраз Анни »Земля» О. Кобилянська Образ Анни — це трагедія шляхетної, чутливої душі в жорстоких умовах тогочасного села. Доведіть або спростуйте це й поміркуйте, хто винен у цій трагедії. Анна всіма характеризується як добра, розумна, шляхетна й порядна дівчина. Вона здатна на щирі та палкі почуття. Але не може протистояти родичам, які з неї знущаються. Самотня душа не знала, до кого прихилитися, тому не встояла перед Михайловою любов’ю, не знайшла в собі сили вберегти його дітей. Отже, вина Анни в її нещастях очевидна, але не меншою є вина тогочасного суспільства (бідність, відсутність можливості освіти, для жінки працювати), а також матері й брата, що знайшли в особі дівчини покірне джерело для своїх прибутків. Добре, що Анна знайшла в собі сили жити далі, працювати, бути такою ж доброю, і, врешті-решт, заслужила щастя. Символічними образами в цій повісті є сусідній ліс, теля, місяць і зорі, обірвана струна на весіллі,закривавлені вогняні шмати з розжареними очима.
10)Я гадаю, що не можна було йому цього пробачити. Така людина не заслуговує на співчуття. Він повинен був сповна заплатити за скоєне. Його виправдати неможливо. Навіть тоді, коли Саву відпустили із в'язниці за відсутністю доказів, він пішов не до батьків, а до Рахіри. А здавалося б, що Сава після цього розкається і бачити її не захоче, але мої сподівання не справдилися. Я засуджую Саву, а землю в цій трагедії винною не вважаю: коли б Сава не прагнув до злочину, його б не сталося, в усьому винен сам.
ОтветитьУдалить11)На початку XX століття Ольгою Юліанівною Кобилянською була написана вражаюча і прекрасна соціально-психологічна повість Земля», сповнена драматизму і суму за важку долю буковинського селянина. Повість змушує замислитися над проблемами, порушеними в ній авторкою.
ОтветитьУдалитьНаписана під час активного розвитку капіталізму, «Земля» відбила страшні в дечому приватновласницькі інтереси і взаємини мешканців села. Уже в першій частині твору розкривається причина злочину братовбивства: «Ліс панський, власність приватна». За володіння землею, майном брат убиває брата, приносячи тим самим муки і страждання батькам. Тоді (як часто трапляється і сьогодні) люди не уявляли, що можна жити по-іншому, тому власність ставала метою життя. Для досягнення цієї мети робили все можливе і неможливе.
Письменниця-психолог майстерно відтворила горе матері-страдниці, дівчини-страдниці. Такими є Марійка й Анна. Перша — мати головного героя твору Михайла, друга — його наречена. У Марійки двоє синів — Михайло і Сава, яких вона любить над усе, як і кожна мати. Михайло ніколи не приносив клопоту матері, а Сава, навпаки, відколи познайомився з Рахірою, став тероризувати матір. Як страждало серце матері, коли вона чула слова лайки від сина, бачила непорозуміння, неповагу і навіть погрозу. Але це були лише незначні проблеми порівняно із загибеллю Михайла. Матері в житті часто керуються не думками, а серцем, тому на життєвому шляху Марійки було багато «материнських» помилок. Після смерті старшого сина всю свою любов вона перенесла на Саву, який «зрадив» материнське серце, відвернувся від нього. Це було новим, ще більш страшним ударом для неї (втратила ж бо останнього сина!). Прибита горем, вона робить ще одну, на мій погляд, помилку, яку зрозуміє пізніше: відмовляється від дитини Михайла, свого онука. Драма арійки велика, і лише смерть може скінчити її муки на землі.
Анна — кохана Михайла — бідна наймичка, що не має і клаптика землі. Вона, вже вагітна, втратила найдорожчу людину, біля якої знайшла притулок. Презирство, яким «нагороджували» дівчину, смерть коханого і ненависть його матері, нездійснення мрій вибили землю з-під їі ніг. Божевілля можна вилікувати, а що зможе вилікувати поранене серце? За життя Анна стала мертвою.
Чоловіки переживають горе в собі. Хоча Сава — то «інша галузь», але Івоніка любив обох однаково сильно: більш за все в цілому світі. Смерть сина принесла йому розчарування в землі. А вже тільки це дорівнює смерті для старого, бо його життя з дитинства було пов'язане з годувальницею.
У прекрасного психолога, видатного майстра слова Ольги Кобилянської майже кожне слово несе драматичну наснагу. У повісті «Земля» письменниця показала таке суспільне зло того часу, як рекрутчина, через змалювання драматичних колізій. Михайла відірвали від землі, від батьків, від коханої і відправили в «пекло», де знущаються з людей. Тільки батькові розповідає Михайло про свої душевні і фізичні муки. Він — справжній син землі — не може змиритися з наказами і командами, не любить зброї. Солдати були іграшками в руках офіцерів: їх змушували вилизувати брудну підлогу, обморожуватися на варті, страждати од спеки, били...
Твір Ольги Кобилянської не повчає, він пропонує замислитися над зображеним. Вдумливий читач винесе багато цінних уроків: любов до землі, праці, повагу до батьків, вірність у коханні, заборону злочинів, необхідність жити в гармонії з собою та з іншими, потребу прощати і любити ближнього. А ще вражає актуальність повісті «Земля», ніби письменниця створила її в наш час і змалювала сучасне суспільство і зміни у свідомості людини, яка одержала право на власність.
Дякую за відповідь
ОтветитьУдалить2.Образ Сави
ОтветитьУдалитьВін роботи боїться, йому танець у голові. Зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалиґа на кружок вивернеться. Йому однаково, чи товар поєний, чи ні,- коби йому спрага не допікала. Йому однаково, яка погода надворі, чи се землі і збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває,- коби він у своїх збитках мав гаразд, коби йому меду доволі, аби потайком із горівкою змішати та бог знає з ким випити! Тато його не позволяв йому курити, бо сам не курив, а Григорій усе приносив йому пачку з Гоппляцу, як знав, що в нього вже тютюну не стало, а він хотів курити. В тата пив він горівку лиш 3-4 рази до року — на різдво, на Великдень, на храм і на Новий рік або в м’ясниці,- а тут частували його не раз і не два, а по кілька разів до тижня. А вже найліпша була для нього Рахіра…
Образ Анни — це трагедія шляхетної, чутливої душі в жорстоких умовах тогочасного села. Доведіть або спростуйте це й поміркуйте, хто винен у цій трагедії. Анна всіма характеризується як добра, розумна, шляхетна й порядна дівчина. Вона здатна на щирі та палкі почуття. Але не може протистояти родичам, які з неї знущаються. Самотня душа не знала, до кого прихилитися, тому не встояла перед Михайловою любов’ю, не знайшла в собі сили вберегти його дітей. Отже, вина Анни в її нещастях очевидна, але не меншою є вина тогочасного суспільства (бідність, відсутність можливості освіти, для жінки працювати), а також матері й брата, що знайшли в особі дівчини покірне джерело для своїх прибутків. Добре, що Анна знайшла в собі сили жити далі, працювати, бути такою ж доброю, і, врешті-решт, заслужила щастя.
4.Ще страхітливіша духовна катастрофа настає тоді, коли людина цілком зрікається влади землі над собою, пориває з нею зв’язок. Тоді вона пориває і з мораллю, утрачає совість (здатність розрізняти добро і зло), витісняє Бога зі своєї душі. Такою людиною виступає в повісті Сава. Властиво, Сава повторює комплекс Каїна: ним також керують гординя і заздрість. Розкриваючи цей образ, Кобилянська досліджує природу каїнізму. Сава — абсолютний бунтар, його головна мета — цілковита свобода, незалежність від усього — від батьків, дому, землі, людей. До світу в цілому Сава налаштований вороже, надто ж до тих моральних настанов, що зазіхають на його егоїстичну вседозволеність. Сава затято долає в собі відчуття гріха (наприклад, він гордиться, що не боїться гріха кохатися з двоюрідною сестрою Рахірою, навмисне робить це, кидаючи виклик табу, заборонам).
ОтветитьУдалитьМріючи про своє щастя, Михайло якось згадує народну мудрість: «Що має бути, те не мине його!» Усім наступним ходом подій ця мудрість підтверджується. І то доля часто засвідчує свою волю певними символами, треба лишень уміти їх розгадувати. Так, саме в ту мить, як Михайло вперше наважився запросити Анну на танець, стихла музика — обірвалася струна. А коли того ж вечора Петро повів Анну до танцю, «голос скрипки неначе навіки злучив їх з собою». Так доля показала, з ким судилося бути Анні в парі.Саме в день свого святого Михайло мусить лягти в землю — і лягає. І ніщо не може зрушити цього присуду, навіть сутінки й священний звичай не хоронити небіжчиків після заходу сонця. Даремно благає Івоніка навколішках суддів, аби дозволили підождати з похованням до світанку. Йому відмовляють не люди, а сама доля. Так мусило статися і так сталося.
5. Всі надії батьки покладали на Михайла та чекали коли він відбуде службу в армії. Але одного ранку, коли Михайло перебував у відпустці, його знайшли вбитим у лісі.
Не важко здогадатися, що вбивця – Сава, втім, прямих доказів цього немає. Можливо, такі докази можна було б знайти, але батько Сави, який першим здогадався, хто є вбивцею, знищує та замовчує всі докази. Підкорившись батьківському інстинкту, Івоніка та Марійка Федорчуки намагаються врятувати свого тепер уже єдиного сина.
Що ж спонукало Саву вбити свого рідного брата? Як і в біблійній Книзі Буття, головний мотив – це заздрість. Сава хотів за будь-яких умов одружитися з Рахірою. Батьки погрожували йому, що в такому випадку він не дістане землі. Виходило, що вся земля заможної родини Федорчуків належатиме Михайлові? Сава, хоча спочатку й був байдужим до землі та праці, відчув смак до господарства, поки Михайло перебував в армії. Він не хотів ані покинути злодійку Рахіру, ані лишитися без землі. До того ж, і Рахіра ставила свої умови: вийде за Саву, тільки якщо той буде мати землю. Сава бачив лише один вихід – убити Михайла, свого рідного брата.
6. Сава і Рахіра — втілення духовної деградації людини. Духовна деградація – поступовий занепад, втрата моральних цінностей. До неї належать злочинність, алкоголізм, наркоманія тощо. Їхній зв’язок уже сам по собі був гріховним, тому що вони — близькі родичі. Рахіра мала багато спадкових вад — злодійкуватість, жорстокість, нечесність, заздрість — і не цуралася їх. Вона підтримувала всі темні інстинкти в Саві і цим прив’язала його до себе. Сава, не маючи твердого морального підґрунтя, пішов на братовбивство й також занапастив себе.
5. Брати Сава та Михайло з дитинства були оточені турботою та любов’ю батьків.Але Михайло перейняв щирість батька та матері, ніжну любов та повагу до землі, працьовитість, високі моральні цінності. А Сава став ніби його віддзеркаленням, повною протилежністю свого брата. У нього було шалене прагнення будь-якою ціною заволодіти землею, збагатитися на ній.
ОтветитьУдалитьОбидва брати могли стати власниками доброї частки батьківської землі. Єдиною умовою отримання спадщини була сумлінна праця та щирі почуття до землі-годувальниці. Михайло , справдив сподівання батьків , а Саві було все одно , він ходів влади над землею . Сава не міг терпіти свого брата , а згодом і забажав йому смерті.
6.На мою думку , Сава обрав потрібну для себе людину , адже вони були схожими у своїх вчинках , за характером , вона так як і він хотіла бути заможною .
Сава обрав Рахіру тому що , в ній він знайшов підримку , коли всі від нього відріклись , вона була єдиною людиною яка його підримала.
9. Наречена Михайла, Анна була дівчиною спокійною і розважливою. І хоч вона, як і Рахіра, була бідною, вона прагнула просто до щасливого життя, не до багатства. Анна була гарною донькою, хоча її родина і не цінувала цього. Вона довгий час утримувала своїх матір та брата, а коли вже не змогла працювати і їй знадобилася їхня допомога, ті з ганьбою вигнали дівчину. Анна щиро і віддано покохала Михайла. Вона знала, що хлопець із заможної родини, але не це було причиною того, чому дівчина так хотіла за нього заміж. Причина була проста – кохання. Заради Михайла Анна була ладна на все. Саме тому вона так тяжко переживала його смерть, що ледь не втратила глузду.
Рахіра була зовсім іншою. На відміну від Анни, вона не знала щирого кохання. Вона зустрічалася з Савою не через кохання ,а через свою велику любов до багатого життя. Понад усе Рахіра любила гроші. Вона вміла обернути все на свою користь, була хитрою та підступною. Рапіра прагнула вийти заміж не за Саву, а за його спадок. Саме тому, коли вона довідалась про те, що вся земля може дістатися Михайлові, вона підмовила Саву вбити брата. Яку ж силу вона мала над хлопцем, якщо заради неї він наважився на такий тяжкий злочин!
10 . На мою думку , таку людину як Сава виправити не можно . Бо він любить тільки себе , він не замислюється над тим що буде , до яких наслідків це все може призвести .
4.Михайло пішов у батька, був роботящим, добрим, ніжним, любив землю, як живу істоту. А Сава зовсім інший — ледачий, злий, легко сприймав життя. Від природи хлопець був егоїстичний, жорстокий, безвідповідальний. Міг не нагодувати і не напоїти худобу, міг обдурити батьків, був злий і людиноненависний. Усі в нього були винні.
ОтветитьУдалить5.Сава по-справжньому не любив ні батьків, ні брата. Він навіть не приховував свого ворожого ставлення до Михайла, бо той намагався перевиховати його, повернути до землі. Дрібновласницька психологія скалічила характер Сави, притупила людські почуття, вбила в ньому людяність. Слова батька про те, що він не шануватиме землі, тому й не отримає її у спадок, стали для нього останньою краплею. Брат убиває брата! Здійснивши страшний злочин, він навіть не відчуває докорів сумління.
ОтветитьУдалить7.Найкрасивіше любить землю Михайло — старший син Івоніки. Він сам — прекрасна людина, і любов його — красива, романтична. Михайла всі в селі любили, тому що він був спокійним, тихим і навіть покірним сином своїх батьків. Навчався всьому завзято, любив працювати і працював з радістю. Сміючись, виходив із дому, сміючись, вертався додому. Одна трагедія лише мучить його — він не народжений для служби у цісарському війську. Його покликання — праця на землі, яка приносить йому справжнє задоволення. Такого хлопця не можна не любити.А ось Сава — молодший син Івоніки — до землі ставиться зовсім по-іншому. Він її не любить, але ж розуміє, що це є засіб для існування. Адже він живе в селі і бачить, що в селі людина без землі нічого не варта, а з землею вона має силу, викликає пошану селян. А батьки віддадуть землю не Саві, а Михайлу. Сава не міг не відчувати переваги Михайла над собою.
ОтветитьУдалить9.Наречена Михайла – Анна – була дівчиною спокійною і розважливою. І хоч вона, як і Рахіра, була бідною, вона прагнула просто до щасливого життя, не до багатства. Анна була гарною донькою, хоча її родина і не цінувала цього. Вона довгий час утримувала своїх матір та брата, а коли вже не змогла працювати і їй знадобилася їхня допомога, ті з ганьбою вигнали дівчину. Анна щиро і віддано покохала Михайла. Вона знала, що хлопець із заможної родини, але не це було причиною того, чому дівчина так хотіла за нього заміж. Причина була проста – кохання. Заради Михайла Анна була ладна на все. Саме тому вона так тяжко переживала його смерть, що ледь не втратила глузду.
ОтветитьУдалитьРахіра була зовсім іншою. На відміну від Анни, вона не знала щирого кохання. Вона зустрічалася з Савою не через кохання (хоча хлопець переконаний у зворотному), а через свою велику любов до багатого життя. Понад усе Рахіра любила гроші. Вона вміла обернути все на свою користь, була хитрою та підступною. Рапіра прагнула вийти заміж не за Саву, а за його спадок. Саме тому, коли вона довідалась про те, що вся земля може дістатися Михайлові, вона підмовила Саву вбити брата. Яку ж силу вона мала над хлопцем, якщо заради неї він наважився на такий тяжкий злочин!
На мою думку, якби Михайло таки одружився з Анною, їхнє життя було б довгим та щасливим. Анна була б чудовою господинею, кохала б чоловіка та поважала б його батьків. А якщо б одружилися Сава з Рахірою, їхнє подружнє життя навряд чи склалося б добре. Занадто користолюбною є Рахіра, понад усе вона любить гроші, і тому, на мою думку, їй завжди було б їх замало, вона б весь час докоряла цим чоловіку. До того ж дівчина ніколи не була вправною господинею, не любила працювати біля землі… Тож такий шлюб не міг проіснувати довго.
І хоча часто здається, що Анна – слабкодуха, занадто ніжна, та те, що вона все ж таки змогла пережити смерть свого коханого і стати щасливою не дивлячись ні на що, говорить про те, що це не так. Анна – справжня жінка. Вона вміє і віддавати, і брати, Рахіра ж прагне тільки брати – щоб все було для неї, щоб навколо неї оберталася Земля. Тому навряд чи вона колись знайде справжнє щастя.
Сава "Він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. З лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного] й несупокійного. З його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його погляд прикро і відтручував від себе. Очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами. Коли очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти, погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям. "
ОтветитьУдалить"Відколи з нею(Рахірою) сходиться, стає з дня на день гірший, лінивіший і твердіший, справляє всім лише гризоту та жаль."
Михайло каже про Саву "Він ще дурний, наш малий, і трохи впертий, але він добрий хлопчисько!"
"Але він - то вже інша галузь. Росте й горнеться кудись... та не до доброго й не до нас. Він роботи боїться, йому танець у голові. Зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалиґа на кружок вивернеться. Йому однаково, чи товар поєний, чи ні,- коби йому спрага не допікала. Йому однаково, яка погода надворі, чи се землі і збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває,- коби він у своїх збитках мав гаразд, коби йому меду доволі, аби потайком із горівкою змішати та бог знає з ким випити!"
"Тато його не позволяв йому курити, бо сам не курив, а Григорій усе приносив йому пачку з Гоппляцу, як знав, що в нього вже тютюну не стало, а він хотів курити. В тата пив він горівку лиш 3-4 рази до року - на різдво, на Великдень, на храм і на Новий рік або в м'ясниці,- а тут частували його не раз і не два, а по кілька разів до тижня. А вже найліпша була для нього Рахіра... "
Рахіра. «Лінива до розпуки, пленталася цілими днями бездільно по селу, балакаючи та оглядаючи все, що впадало їй в очі, особливо ж дріб, або ставала там, де ґаздині білили свої полотна, щоб опісля, при відповідній нагоді, з одного або другого затягнути незамітно під пахву».
"Сором нам робиш, Саво! Ти любиш дівчину пусту, що на неї ні один порядний хлопець у селі не глядить, що її ніхто порядний за жінку не візьме. Вона погана волошка, циганка. Дивися на її зуби й на її рот! Як клубки з м'яса стоять їй в лиці! Чи вона чим причарувала тебе? Дивися, яка вона погана! Чоло волоссям заросло, а очі, як у чортиці або у голодної собаки!"(Михайло говорить Саві)
Марійка та Івоніка — уособлення цінностей народної моралі.
ОтветитьУдалитьРахіра, як і Сава,— утілення духовної деградації.
Образ Анни. Трагедія шляхетної, чутливої душі в жорстоких обставинах тогочасного сільського життя.
3.Чому Сава Федорчук став новітнім Каїном?
ОтветитьУдалитьТому що він вбив свого брата Михайла в лісі коли той заготовляв дрова в ліс)))
3)Найлегша відповідь — убив, бо хотів одержати у спадок усю батьківську землю.
ОтветитьУдалить6.Рахіра — до пари Саві. «Лінива до розпуки, пленталася цілими днями бездільно по селу, балакаючи та оглядаючи все, що впадало їй в очі, особливо ж дріб, або ставала там, де ґаздині білили свої полотна, щоб опісля, при відповідній нагоді, з одного або другого затягнути незамітно під пахву». Злодійкувата, охоча до тютюну й горілки, «пуста» дівчина, вона однак прагне бути багачкою і ґаздинею… Якби ж то Рахіра йшла до того чесним шляхом, а то, засліплена жадобою і злобою, одержима бажанням збагатіти, вона штовхає Саву на братовбивство, яке, на її думку, і дасть змогу заволодіти всіма батьківськими ґрунтами.
ОтветитьУдалитьСава:
ОтветитьУдалитьВін був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. З лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного30[30] й несупокійного. З його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його погляд прикро і відтручував від себе. Очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами. Коли очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти, погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям.
Але він - то вже інша галузь. Росте й горнеться кудись.. . та не до доброго й не до нас. Він роботи боїться, йому танець у голові. Зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалиґа на кружок вивернеться. Йому однаково, чи товар поєний, чи ні,- коби йому спрага не допікала. Йому однаково, яка погода надворі, чи се землі і збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває,- коби він у своїх збитках мав гаразд, коби йому меду доволі, аби потайком із горівкою змішати та бог знає з ким випити!
Тато його не позволяв йому курити, бо сам не курив, а Григорій усе приносив йому пачку з Гоппляцу, як знав, що в нього вже тютюну не стало, а він хотів курити. В тата пив він горівку лиш 3-4 рази до року - на різдво, на Великдень, на храм і на Новий рік або в м'ясниці,- а тут частували його не раз і не два, а по кілька разів до тижня. А вже найліпша була для нього Рахіра.. .
Михайло:
І не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що над устами засіявся вус. Дівчата в селі знали добре, який він був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше, ніж за другою.
Такий був Михайло! Просто пішов до бурдея, не ївши, щоб товару подивитися, за всім доглянути; аби на завтра пристарати до орання, аби братися до землі.
Сава про нього так казав: "Михайло був баба, хоч був сильний, як медвідь, і плечі у нього, як у великана, садив на них мішки, як ніщо; хоч, щоправда, до роботи був здатний, як рідко хто перший-ліпший. Але серце було у нього м'яке, як тісто!.. ".
4)Михайло… Щирий, «працьовитий та чесний. По всіх селах навкруги немає йому пари; такий добрий». Гармонійно поєднались у Михайлові зовнішня привабливість і висока духовність, любов до селянської праці і тонке відчуття прекрасного. Мабуть,
ОтветитьУдалитьвнутрішня естетика, якою був схожий на батька, допомогла йому розпізнати в Анні те золоте серце, якого не бачили інші.
Що переживає Михайло, працюючи на землі? Насамперед радість буття. Земля дає йому насолоду відчути себе творцем, дарує барви й мелодії, будить найпоетичніші почуття. «Препишні звірята» домашні ледве не розмовляють з ним, бо він дбайливий
і лагідний, не лише доглядає і пестить їх, а й милується ними.
Сава був повне протиріччя Михайлу. Він був злий, егоїстичний, безвідповідальний.
1) З'ясовуючи причини виникнення задуму твору, письменниця відзначила, що дворічне життя в згаданому селі дало їй змогу глибше зрозуміти селянську душу і навіть страшний злочин, що стався в родині хлібороба, не похитнув її віри в селянина. Реалізуючи незвичайну життєву тему, Кобилянська всебічно зображувала життя хлібороба. Трагедія в конкретній родині, привернула увагу письменниці, до з'ясування її причин, до глибокого дослідження внутрішнього світу і дітей, і батьків. Так постала широка картина суспільних і родинних стосунків у буковинському селі, і так реалізується загальна тема селяна і землі.
ОтветитьУдалить6)Рахіра, як і Сава,— утілення духовної деградації.
ОтветитьУдалить6. Сава і Рахіра — втілення духовної деградації людини. Духовна деградація – поступовий занепад, втрата моральних цінностей. До неї належать злочинність, алкоголізм, наркоманія тощо. Їхній зв’язок уже сам по собі був гріховним, тому що вони — близькі родичі. Рахіра мала багато спадкових вад — злодійкуватість, жорстокість, нечесність, заздрість — і не цуралася їх. Вона підтримувала всі темні інстинкти в Саві і цим прив’язала його до себе.
ОтветитьУдалить9. Рахіра — до пари Саві. «Лінива до розпуки, пленталася цілими днями бездільно по селу, балакаючи та оглядаючи все, що впадало їй в очі, особливо ж дріб, або ставала там, де ґаздині білили свої полотна, щоб опісля, при відповідній нагоді, з одного або другого затягнути незамітно під пахву». Злодійкувата, охоча до тютюну й горілки, «пуста» дівчина, вона однак прагне бути багачкою і ґаздинею… Якби ж то Рахіра йшла до того чесним шляхом, а то, засліплена жадобою і злобою, одержима бажанням збагатіти, вона штовхає Саву на братовбивство, яке, на її думку, і дасть змогу заволодіти всіма батьківськими ґрунтами.
З особливою любов’ю створений образ Анни.
Вона красива зовні й прекрасна душею. Анна бідна наймичка. І хоч уміла добре виконувати різну роботу, мала інтелігентну душу (служба в панів надала «поважній душі корму, гнучкості і свого роду інтелігенції»), в очах селян вона не має ціни: «Вона була убога, тому й не мала для них ніякої вартості. Не мала ні землі, ні грошей».
Кохання до Михайла — щире й ніжне, без сподівань на особисті матеріальні вигоди. Та не судилося щастя молодятам. Ще з перших рядків письменниця накреслює трагічну історію кохання. Михайло на весіллі в Парасинки запрошує Анну до танцю. Та голосним зойком урвалася одна струна, і все зупинилося на місці. Не з’єдналися руки в танку — не зійдуться молодята в шлюбі, не з’єднають їх під вінцем.
Трагедію шляхетної,чутливої душі спричинили жорстокі обставини тогочасного сільського життя.
У шлюбі зі старим Петром Анна щаслива, хоч і любить Михайла навіть після його смерті. Вона має ціль у житті — вивчити єдиного сина у високих школах, бо «нема йому що до землі прив’язуватись… вона іноді лише самого горя наносить! Нема що до неї приростати! Вона не кожного щастям наділяє!»
Отже, вибір її цілі в житті пов’язаний ще й зі страхом перед неписаним законом життя селян, за яким багатство й земля ставляться вище особистого щастя. Утім, саме плоди землі, яку дбайливо обробляють Анна й Петро, стають джерелом тих заощаджень, на які сім’я колись учитиме свою дитину.
10. Я гадаю, що не можна було йому цього пробачити. Така людина не заслуговує на співчуття. Він повинен був сповна заплатити за скоєне. Його виправдати неможливо. Навіть тоді, коли Саву відпустили із в'язниці за відсутністю доказів, він пішов не до батьків, а до Рахіри. А здавалося б, що Сава після цього розкається і бачити її не захоче, але мої сподівання не справдилися. Я засуджую Саву, а землю в цій трагедії винною не вважаю: коли б Сава не прагнув до злочину, його б не сталося, в усьому винен сам.
7) Михайло любив свою землю. Він цінував її, опікувався. Він був працьовитий, і ладен був працювати на своїй землі без відпочинку. Сава не любив працювати, а земля йому була потрібна лише для існування, бо він розумів, що без землі, в селі людина ніхто.
ОтветитьУдалить8) Михайло розумів, що служба не для нього. Він дійшов висновку, що праця на землі, його покликання, яке приносить йому задоволення.
ОтветитьУдалить9) Кохання Анни до Михайла — щире й ніжне, без сподівань на особисті матеріальні вигоди. Та не судилося щастя молодятам. Ще з перших рядків письменниця накреслює трагічну історію кохання. Михайло на весіллі в Парасинки запрошує Анну до танцю. Та голосним зойком урвалася одна струна, і все зупинилося на місці. Не з’єдналися руки в танку — не зійдуться молодята в шлюбі, не з’єднають їх під вінцем.
ОтветитьУдалитьТрагедію шляхетної,чутливої душі спричинили жорстокі обставини тогочасного сільського життя.
У шлюбі зі старим Петром Анна щаслива, хоч і любить Михайла навіть після його смерті.
Рахірі була потрібна більше земля ніж Сава, а він її любив, і тягнувся до неї.
10)У душі Сави жила якась хвороблива заздрість і злоба. Він егоїст. Щодень він множить свої негідні вчинки, зло і навіть не засумнівається в правильності вибору. Коли ж Рахіра підігріла в ньому жадобу власності, оте чорне зло затьмарило його розум і він зважився на найтяжчий гріх.
ОтветитьУдалитьПисьменниця кожним своїм словом застерігає, що вбивство — непрощенний гріх. Немає у світі нічого ціннішого від людського життя. Ніщо не може виправдати злочин Сави. Сава Федорчук — утілення духовної деградації.
11. Для чого людина живе на землі? Це питання виникає у кожного, хто прочитав повість О. Кобилянської "Земля", в основу якої покладений достовірний факт братовбивства, яке сталося на Буковині в 1894 р. в с. Димка. У чому при чина цієї трагедії?
ОтветитьУдалитьПовість глибоко соціально-психологічна, дії і вчинки героїв її вмотивовані. 1 в цьому ми бачимо велику майстерність автора твору, яка добре знала життя на Буковині, психологію селянина. Я вважаю, що в повісті піднято декілька проблем. Головна — людина і земля, їй підпорядковані інші — проблема батьків і дітей, добра і зла, виховання в сім'ї, особистість і суспільство. А з ними пов'язані питання народної моралі. Письменниця майстерно вирішує їх.
Головна проблема людини і землі вже піднімалась у творах Панаса Мирного, 1. Нечуя-Левицького, І. Карпенка-Карого, М. Коцюбинського, В. Стефаника, Л. Мартовича, М. Черемшини, і кожний вирішував її по-своєму.
Земля... Вона споконвіку була необхідна людині, щоб вижити, була мірилом багатства, достатку. Але до землі треба ще докласти працю рук, походити біля неї, як біля дитини, щоб вона відчула турботу про неї. З дитинства у селянській родині батьки привчали дітей до землі, у селянина виробилася психологія відданості їй, бо земля — годувальниця.
Докія Чоп'як вклала душу в неї, боялась, щоб чоловік-п'яниця не пропив її. Свою єдину дочку Парасинку вона віддає за нелюба тільки тому, що в його батька багато землі. А любов, гадає вона, прийде потім. Так і Марійка та Івоніка Федорчуки все життя тяжко робили, стягувалися на землю, щоб мати її вдосталь, бо у них два сини, які повинні успадкувати її після їх смерті і продовжити роботу на ній, бо без землі неможливо прожити. Нарешті Федорчуки здобули її, в селі їх вважали кращими господарями, але щасливими вони не стають, бо змушені каторжно працювати на своїй ниві, щоб вона не вирвалася з їхніх рук. "Ми наче чорні воли тягнемо з ранку до ночі", — каже Івоніка. Віддавши землі молодість, здоров'я, силу, ставши хазяїном, він і тепер у всьому собі відмовляє. Земля виробила специфічну психологію селянина — дрібного власника. Він, як і Докія, став її рабом.
Через землю, роботу на ній не змогли вони належним чином зайнятися вихованням синів. Письменниця піднімає проблему батьків і дітей, виховання в сім'ї. Обидва сини
— діти одних батьків, але такі різні. Михайло пішов у батька, був роботящим, добрим, ніжним, любив землю, як живу істоту. А Сава вдався іншим — ледачим, недобрим, злим, легко сприймав життя. Тому Івоніка любить Михайла, дбайливого господаря, який розуміє землю. "А Сава,
— думав він, — не буде шанувати її, як вона перейде до його рук..." Батько невдоволений Савою, ллє нічого вже не може зробити. Від природи Сава егоїстичний, жадний, хоче володіти всією землею, хоч і не любить працювати на ній, до того ж і Рахіра розпалювала в ньому бажання мати її.
Повість "Земля" має виховне і пізнавальне значення. Проблеми, підняті в ній, є злободенними. Проблема землі не вирішена й досі, хоча багато говориться про те, що вона повинна мати справжнього господаря. І сутність людського буття полягає у тому, щоб стати справжньою Людиною, залишити в пам'яті інших добру згадку про себе.
11)Головна проблема - людина і земля, їй підпорядковані інші — проблема батьків і дітей, добра і зла, виховання в сім'ї, особистість і суспільство. А з ними пов'язані питання народної моралі. Письменниця майстерно вирішує їх.
ОтветитьУдалить1.Жах трагедії вражає насамперед тому, що сталася вона в родині добрих, працьовитих, порядних господарів. Селянин щасливий, бо сусіди називають його добрим господарем. Вони також важко працюють, але втома поєднується й з радістю, бо хліборобство приносить достаток, заспокоює серце.
ОтветитьУдалить2.Людське життя — це найвища цінність, щастя можливе,
але воно залежить від людини. Пошук сенсу життя, свого місця в ньому — дуже складна робота. Адже потрібно завжди починати влаштовувати світ із себе: з життя в групі, у родині, в спілкуванні з друзями, родичами, викладачами, з власного відношення до своїх прав і обов'язків.
3.У душі Сави жила якась хвороблива заздрість і злоба. Він егоїст. Щодень він множить свої негідні вчинки, зло і навіть не засумнівається в правильності вибору.Письменниця кожним своїм словом застерігає, що вбивство — непрощенний гріх. Немає у світі нічого ціннішого від людського життя. Ніщо не може виправдати злочин Сави. Сава Федорчук — утілення духовної деградації.
4.Братів Федорчуків письменниця змальовує за принципом контрасту: Михайло уособлює добро, світло, а Сава – щось незбагненне і страшне.Група психологів зробила висновок, що за характером Михайло був флегматиком, це передусім пунктуальні, педантичні, обережні люди, що на все реагують спокійно. Наполегливі в роботі, розпочате діло доводять до кінця.
Сава ж за типом темпераменту – меланхолік. Такі люди мрійливі, мляві,замкнуті. Міміка й рухи невиразні, голос тихий, рідко сміється гучно. Настрій майже завжди пригнічений. Довго пам’ятають образи. Навіть незначні прикрощі виводять їх з рівноваги, завдають страждань. Колектив їх стомлює, а накази і повчання – взагалі каторга.
1)Проблема землі — проблема буття. В основу повісті лягла подія, що сталася восени в 1894 році в селі Димці (тепер Глибоцький район, Чернівецької області), де син селянина убив свого старшого брата, щоб самому дістати в спадщину батькову землю. Головним героєм повісті Ольги Кобилянської є земля. І це можна зрозуміти вже з назви твору. Земля володіє людиною від її народження аж до смерті.
ОтветитьУдалитьНоваторство письменниці у художньому дослідженні порушеної проблеми полягає в: художньому вiдображенні дiйсності і змадюванні найтоньшої психології.
2)Івоніка Федорчук — буковинський селянин — працелюбний, чесний, дбайливий. Така ж і дружина Івоніки Марічка. Вони, поки стали власниками свого поля, багато витерпіли. Всю свою силу, все життя віддали землі.Все найкраще, що є в роду Івоніки, успадкував старший син Михайло — батькова надія і гордість. Образ цей письменниця розкриває на повен зріст, показуючи Михайла і в його щоденній праці, і на військовій службі, і в ліричних взаєминах з коханою дівчиною Анною — цією душевно тонкою натурою, на долю якої випали болючі переживання.Молодший син Сава і Рахіра, на противагу Михайлові й Анні, змальовані темними барвами. Сава не хоче йти шляхом батьків, ревно трудитися на землі. Помітивши, що він байдуже ставиться до господарювання, до покликання хлібороба, батько переймається тривогою. Рахіра — до пари Саві. «Лінива до розпуки, пленталася цілими днями бездільно по селу, балакаючи та оглядаючи все, що впадало їй в очі.
3)Сава Федорчук став новітнім Каїном, тому що як і він вбив свого брата заради самого себе,убив, бо хотів одержати у спадок усю батьківську землю.
Наважитися порушити Божу заповідь «Не убий» Саві було не дуже тяжко. У душі Сави жила якась хвороблива заздрість і злоба. Він егоїст. Щодень він множить свої негідні вчинки, зло і навіть не засумнівається в правильності вибору. Коли ж Рахіра підігріла в ньому жадобу власності, оте чорне зло затьмарило його розум і він зважився на найтяжчий гріх.
4)Образ Сави:
Він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати.З лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного й несупокійного.
Образ Михайла:
І не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що над устами засіявся вус. Сава про нього так казав:»Михайло був баба, хоч був сильний, як медвідь, і плечі у нього, як у великана, садив на них мішки, як ніщо; хоч, щоправда, до роботи був здатний, як рідко хто перший-ліпший. Але серце було у нього м’яке, як тісто!..».
5)Сава не любив не батька не брата і не приховував цього. Михайло намагався повернути брата до землі, змусити полюбити її, але Сава не піддавався, щє більше ненавидів брата.
6)Вибір Сави був не правильним, через те що їхній зв’язок уже сам по собі був гріховним, тому що вони — близькі родичі.
Рахіра мала багато спадкових вад — злодійкуватість, жорстокість, нечесність, заздрість — і не цуралася їх. Вона підтримувала всі темні інстинкти в Саві і цим прив’язала його до себе.
7)Ставлення Михайла до землі:
ОтветитьУдалитьМихайло любить землю і це можна побачити в його щоденній праці.
Ставлення Сави до землі:
Сава не хоче йти шляхом батьків, ревно трудитися на землі. Він байдуже ставиться до господарювання, до покликання хлібороба.
8)Коли Михайла забирають до війська, він у розпачі й близький до самогубства
9)Сава і Рахіра — втілення духовної деградації людини. Іх кохання є не можливим, забороненим, бо вони є родичами один одному. Через схожість харвктерів Сави і Ріхари вони разом.
Михайло кохає дівчину Анну — це душевно тонка натура, на долю якої випали болючі переживання. Михайло, як і Анна, ніжний душею, лагідний вдачею.
10)Саву можна виправдити тим що:
По-преше він мав давління зі сторони батька, який застерігає сина, що при такій поведінці він може залишитися без власної ниви, — адже є Михайло, старанний працівник, шанобливий до матінки-землі, справжній господар.
По -друге поруч із ним така ж підступна, позбавлена будь-яких моральних цінностей Рахіра, яка поступово наставляє його на шлях злочину. Вона відверто заявляє парубкові, що без землі їхнє щастя неможливе. Але ж Сава давно затявся на тому, що в нього буде "І Рахіра, і земля". Ось і стає він на жахливий шлях — шлях, з якого немає повернення, шлях біблійного Каїна, який вбив свого рідного брата.
11)Повість змушує замислитися над проблемами, порушеними в ній авторкою, актуальними і зараз. Написана під час активного розвитку капіталізму, "Земля" відбила страшні в дечому приватновласницькі інтереси і взаємини мешканців села. Уже в першій частині твору розкривається причина злочину братовбивства: "Ліс панський, власність приватна". За володіння землею, майном брат убиває брата, приносячи тим самим муки і страждання батькам. Тоді (як часто трапляється і сьогодні) люди не уявляли, що можна жити по-іншому, тому власність ставала метою життя. Для досягнення цієї мети робили все можливе і неможливе.
10.У душі Сави жила якась хвороблива заздрість і злоба. Він егоїст. Щодень він множить свої негідні вчинки, зло і навіть не засумнівається в правильності вибору. Коли ж Рахіра підігріла в ньому жадобу власності, оте чорне зло затьмарило його розум і він зважився на найтяжчий гріх.
ОтветитьУдалитьПисьменниця кожним своїм словом застерігає, що вбивство — непрощенний гріх. Немає у світі нічого ціннішого від людського життя. Ніщо не може виправдати злочин Сави. Сава Федорчук — утілення духовної деградації.
3.Убив, бо хотів одержати у спадок усю батьківську землю.
ОтветитьУдалить4.Головні герої твору – родина Федорчуків. Батьки Івоніка та Марія все життя обробляють земля, працюють на ній, примножуючи. Вони все заробили власними руками, потом і кров`ю. Заробляли батьки все для того, щоб передати у спадок дітям. Щоб діти не бідували, не знали того життя, яке знали їхні батьки. Своїх дітей вони також намагалися виховати працелюбними та люблячими землю. Але хлопці виросли зовсім різними. Михайло був схожий на батьків, любив землю і працю на ній. Сава ж виріс розпещеним та лінивим. Він ставився до землі як до способу заробити гроші, збагатіти. Сава не розумів, що земля значила для його батьків і, мабуть, просто не міг зрозуміти.
ОтветитьУдалитьКохання у хлопців також було різним. Якщо Михайло закохався у спокійну, сором`язливу наймичку Анну, яка щиро кохала його, була працьовитою та відповідальною. То Сава віддав своє серце циганці Рахірі, яка найбільшим щастям у житті вважала гроші. Вона сама спонукала Саву до крадіжок у рідних батьків, навіть, врешті-решт, підштовхнула його до вбивства рідного брата. Рахіра ніколи не кохала Саву по-справжньому, вона була користолюбною та підступною. Брати, закохавшись, змінилися. Але якщо Михайло залишився хорошим сином – його щиро турбувало те, що Анну батьки не захочуть прийняти, адже вона була з бідної родини, і він чекав підходящого часу для того, щоб їм це сказати. Сава ж ніколи не переймав я тим, що батькам не подобалась його кохана. Він і не намагався сприяти тому, щоб вони порозумілися, вважав, що батьки просто мають прийняти його вибір. Хоча у коханні обидва хлопці були вірними і відданими. Як Михайло, так і Сава не ображали своїх коханих, не обманювали їх, їхнє ставлення до дівчат було серйозним – обидва брати бачили їх своїми дружинами.
Чим же найбільше відрізнялися Михайло і Сава? Перш за все, за характерами. Сава був більш енергійний, рішучий, впевнений у собі. Михайлові ж складно було прийняти рішення, він був чуйнішим та ніжнішим, більше любив батьків та прислухався до їхньої думки. А ще Михайло не був таким жорстоким, він би ніколи не наважився на братовбивство.
Михайло та Сава – діти одних батьків, але вони зовсім різні. Так часто буває. Це залежить і від темпераменту дітей, і від їхніх характерів, і від того, як їх виховують. Можливо, у тому, яким виріс Сава, є частина провини батьків. Можливо, вони приділяли Саві замало уваги, працюючи на полі, недогледіли чогось…
7.Михайло — старший син Івоніки. Він сам — прекрасна людина, і любов його — красива, романтична.Полюбила його і наймичка Анна. І тут Михайло прекрасний: у своєму ставленні до Анни він також красивий і порядний. Сама Кобилянська ним милується.Коли постає перед ним питання — земля чи кохана дівчина-сирота, в якої за душею нема і сажня землі, він, не вагаючись, залишається з безземельною дівчиною.А ось Сава — молодший син Івоніки — до землі ставиться зовсім по-іншому. Він її не любить, але ж розуміє, що це є засіб для існування. Адже він живе в селі і бачить, що в селі людина без землі нічого не варта, а з землею вона має силу, викликає пошану селян. А батьки віддадуть землю не Саві, а Михайлу. Сава не міг не відчувати переваги Михайла над собою.
ОтветитьУдалить6.Груба сила притягує силу, зло притягує зло.)
ОтветитьУдалить2. Найщиріші сподівання батьків пов'язані з тим, щоб і обидва сини так само шанували землю, ревно працювали на ній. Та вони серцем відчувають, що цим надіям не здійснитися, бо молодший Сава не хоче йти їхнім шляхом. Помітивши, що Сава байдуже ставиться до господарювання, до покликання хлібороба (він думає про хату тоді, «коли мамалиґа на кружок вивернеться», тягнеться не до своїх, а до чужих та ще й негарних людей, став красти), батько переймається тривогою. Все ж він плекає надію, що син помудрішає, навернеться до землі. Відповідно до вироблених селянством моральних, соціальних норм Івоніка намагається вплинути на непутящого сина найголовнішим стимулом — правом власності на землю. Батько застерігає Саву, що при такій його поведінці він може залишитися без власної ниви. Так настає рішучий поворот у розвитку теми. Хоч Сава, енергійний, розбишакуватий, охочий до блукання з рушницею полями й лісами, не міг навіть в уяві побачити себе в щоденній одноманітній праці хлібороба, проте добре розумів, що легкого життя без землі в нього не буде. Так у його свідомості визріває план: якщо залишиться єдиним сином, то батькова земля перейде йому в спадок, що б там не було.
ОтветитьУдалить11.Повість глибоко соціально-психологічна, дії і вчинки героїв її вмотивовані. 1 в цьому ми бачимо велику майстерність автора твору, яка добре знала життя на Буковині, психологію селянина. Я вважаю, що в повісті піднято декілька проблем. Головна — людина і земля, їй підпорядковані інші — проблема батьків і дітей, добра і зла, виховання в сім'ї, особистість і суспільство. А з ними пов'язані питання народної моралі. Письменниця майстерно вирішує їх.
ОтветитьУдалитьГоловна проблема людини і землі вже піднімалась у творах Панаса Мирного, 1. Нечуя-Левицького, І. Карпенка-Карого, М. Коцюбинського, В. Стефаника, Л. Мартовича, М. Черемшини, і кожний вирішував її по-своєму.
Земля... Вона споконвіку була необхідна людині, щоб вижити, була мірилом багатства, достатку. Але до землі треба ще докласти працю рук, походити біля неї, як біля дитини, щоб вона відчула турботу про неї. З дитинства у селянській родині батьки привчали дітей до землі, у селянина виробилася психологія відданості їй, бо земля — годувальниця.
Докія Чоп'як вклала душу в неї, боялась, щоб чоловік-п'яниця не пропив її. Свою єдину дочку Парасинку вона віддає за нелюба тільки тому, що в його батька багато землі. А любов, гадає вона, прийде потім. Так і Марійка та Івоніка Федорчуки все життя тяжко робили, стягувалися на землю, щоб мати її вдосталь, бо у них два сини, які повинні успадкувати її після їх смерті і продовжити роботу на ній, бо без землі неможливо прожити. Нарешті Федорчуки здобули її, в селі їх вважали кращими господарями, але щасливими вони не стають, бо змушені каторжно працювати на своїй ниві, щоб вона не вирвалася з їхніх рук. "Ми наче чорні воли тягнемо з ранку до ночі", — каже Івоніка. Віддавши землі молодість, здоров'я, силу, ставши хазяїном, він і тепер у всьому собі відмовляє. Земля виробила специфічну психологію селянина — дрібного власника. Він, як і Докія, став її рабом.
5.Михайло… Щирий, «працьовитий та чесний. По всіх селах навкруги немає йому пари; такий добрий». Гармонійно поєднались у Михайлові зовнішня привабливість і висока духовність, любов до селянської праці і тонке відчуття прекрасного. Мабуть,
ОтветитьУдалитьвнутрішня естетика, якою був схожий на батька, допомогла йому розпізнати в Анні те золоте серце, якого не бачили інші.
Що переживає Михайло, працюючи на землі? Насамперед радість буття. Земля дає йому насолоду відчути себе творцем, дарує барви й мелодії, будить найпоетичніші почуття. «Препишні звірята» домашні ледве не розмовляють з ним, бо він дбайливий
і лагідний, не лише доглядає і пестить їх, а й милується ними. Чи замислювався Михайло над прибутками, які дасть йому земля та догляд за домашніми тваринами? Очевидно, ні. Це для нього було природним, бо земля годує чоловіка, дає йому свої плоди і втіху. Михайлові думки витають коло батька та матері, яким треба допомогти, коло Анни, яку сердечно любить, летять у тривожне й невідоме завтра. Туга за землею і хліборобською працею точить серце Михайла — солдата цісарського війська.
Можливо, він ще надто молодий, щоб обтяжувати себе думками про власність? Але ж Сава — ще молодший. Однак його переслідує та ризота, що батько може позбавити землі. При цьому він не жадав віддати їй своє життя і молоду силу, а мати її якнай-
більше, бо земля для селянина — найперше багатство. Це він добре тямив і хотів бути багатим, жити весело й сито.
1. О. Кобилянська звернулася до теми влади землі над селянством, бо в ті роки люди робили все щоб забеспечити себе та рідних хоча б маленьким клаптиком землі. Селянин без землі не міг заробляти на життя. Люди того часу не уявляли себе без роботи,а отже і без землі. Письмениця в повісті "Земля" показала матеріальні бажання, які були вищими перед моральними цінностями. Це як і в наш час: "квартирне" питання може зіпсувати кожного, тому що, якщо ти без житла, то ти ніхто і звати тебе ні як. Саме цю неправильну думку О. Кобилянська намагалася спростувати, показавши містичний зв'язок між людьми й землею.
ОтветитьУдалить3. Сава Федорчук - новий Каїн, бо саме він, по версії слідства, вбив свого старшого брата Михайла. Скоїв слочин через землю, яка повинна була дістатися його брату,а ні йому. Чи можливо було попередити злочин? Я думаю, що ні. Бо Сава від самого початку твору дуже погано та з ненавистью відгукується про роботящего, схожего на батька, брата. Сам же лінується взагалі щось робити. Натомість він займається крадіжкою та втрачає час в пусту. Можливо, що таке відношення молодшого брата до старшего сформувалося, бо батьки більше приділяли увагу Михайлу. Тоді можно було би сказати, що батькам треба було б змінити своє ставлення до дітей. Але сини виросли, і щось змінити вже дуже складно. Тому, на той період, який описан в повісті, злочин неможливо було попередити.
ОтветитьУдалить4. Михайло вдався більше в батька, а Сава - мені трудно сказати в кого він вдався... Бо в їх родини не було хитрих, лінивих чи тим паче жорстоких людей, як Сава. Тому я скажу так: "В родині ні без урода".
ОтветитьУдалить5. Між братами були не дуже гарні відносини. Сава відверто ненавидив Михайла, але Михайло, навпаки, нормально відносився до брата.
6. Якщо Ви мали на увазі дружину Сави, то ні. Рахіна - двоюрідна сестра Сави, його коханка й дружина, зла й підступна. Частично із-за неї він пішов на цей злочин. Чому саме вона йому припала до душі? Бо вони схожі між собою. І якби це дивно не звучало, але вони дійсно любили друг-друга. Хоча й по своєму це проявляли.
ОтветитьУдалить7. Михайло любив землю, а Сава ставився, як до простої землі. Між Мехайлом і землею була якийсь таємничий зв'язок.
8. Так. Уплинула. Він хотів утекти від солдатської служби, бо він побачив й відчув на собі всі ті нелюдську умови життя солдатів. Хоча він міг при цьому втратити землю. Але батько його умовив потерпіти і не робити цього.
ОтветитьУдалить9. В обидвах випадках це було справжнє кохання. Хоча й в різних проявах. Михайло й Анна - більш класичний образ кахання, відданості. Хоча Анна й вийшла заміж за Петра після смерті Михайла, але по-справжньому вона крхала тільки Федорчука. Сава й Рахіна - приклад того, що навіть такі люди, як вони можуть породжувати таке почуття, як кохання. Так їх кохання було більш з матеріального боку, що дало свої наслідки. Але той факт, що вони були віддані один одному, показує їх трохи з іншого боку.
ОтветитьУдалить10. Ні! Бо він скоїв злочин. Гріх - братовбивство! І це не можна виправдовувати. Тим паче Сава ціленапрвлено це зробив і не переживав після цього. Можно було б його виправдати, якщо Михайло його намагався вбити, а той захищався би, але токого не могло статися! Хоча нам і не показали сцени самого вбивства, але нам прекрасно дали зрозуміти, що Сава не просто мав мотив для вбиства, а й готувався до нього. Тому... Його не можливо виправдити. Це було холоднокровне вбивство власного брата.
ОтветитьУдалить11. Так, підняті проблеми в повіті актуальні й сьогодні. Як я вже казала в відповіді до першого питання, "квартирне" питання може споганити кожного. Так і сталося з Савою. Крім того в повісті "Земля" розглядаються такі теми як "батьки і діти", "моральність", "кохання", теми "помсти" та "вибору". Також "братовбивство" й "зв'язок людей з рідною землею". Ці теми завжди будуть актуальні, і не важливо скільки буде існувати людство, все одно проблеми повністю не зникають. Ми лише про них забуваєм на деякий час, а потім знову повертаємося до них. Тому ця класика, як і багато інших творів, ніколи не буде забута, бо все сучасне, це щось добре забуте.
ОтветитьУдалить1. Чому Кобилянська звернулася до теми влади землі над селянином? У чому новаторство письменниці у художньому дослідженні порушеної проблеми?
ОтветитьУдалитьКобилянська на основі реальної трагедії братовбивства, що сталася восени 1894 р. в селі Димка поблизу Чернівців, порушила вічну тему влади землі над селянином. З'ясовуючи причини виникнення і кристалізації задуму твору, письменниця відзначала, що дворічне життя в згаданому селі дало їй змогу глибше зрозуміти селянську душу, і навіть страшний злочин, що стався в родині хлібороба, не похитнув її віри в селянина. «В суті речей — гей, яке багатство, яка свіжість, яка глибінь криється, який гарний матеріал на будучність»,— так вона характеризувала селянство.
Піднімаючи незвичайну життєву тему, Кобилянська всебічно зображувала життя хлібороба. Трагедія в конкретній родині привернула увагу письменниці до з'ясування її причин, до глибокого дослідження внутрішнього світу і дітей, і батьків. Так постала широка картина суспільних і родинних стосунків у буковинському селі, так на українському матеріалі реалізовувалася одвічна глобальна тема залежності селянина від землі. Жах трагедії вражає насамперед тому, що сталася вона в родині добрих, працьовитих, порядних господарів. Івоніка і Марійка, поки стали власниками свого поля, багато витерпіли. Тепер вони також важко працюють, але втома поєднується й з радістю, бо хліборобство приносить достаток, заспокоює серце. Вони тягнуть свого плуга з ранку до ночі, лиш би віддячити землі-годувальниці за хліб і щастя, які вона дає. Праця на землі — це сенс їхнього життя. Ольга Кобилянська не єдина в українській літературі зверталася до теми влади землі над людиною. Можна згадати твір М. Коцюбинського «Fata Morgana», Л. Мартовича «За межу», В. Стефаника «Межа» та ба-гато інших. Але письменниця наповнила свою розповідь таким болем, що читаючи повість, спостерігаючи за трагічним життям героїв, не можна втримати сліз.